Аналіз роботи методичного об'єднання вчителів природничо-математичного циклу за 2014 – 2015 навчальний рік.

Аналіз роботи методичного об'єднання вчителів природничо-математичного циклу

за 2014 – 2015 навчальний рік.

         Шкільне МО вчителів природничо-математичного напрямку складається з 6 педагогічних працівників:

Булюк А. В. – спеціаліст, вчитель географії та трудового навчання.

Жур О. А. – спеціаліст, вчитель біології та хімії.

Лучкова А. С. – вчитель математики, І категорія.

Висоцька Ж. Ю. – вчитель музики, ІІ категорія.

Ещенко В. І. – вчитель математики, ІІ категорія.

Зискун Л. В. – вчитель фізичної культури, вища категорія.

Сучасному суспільству потрібна творча й активна особистість, здатна проектувати власне майбутнє життя, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення.

Нажаль, психологи констатують, що випускники шкіл, які приходять на виробництво, часом нездатні самостійно розв'язувати проблеми, мислять стандартно, їм бракує творчої уяви, ініціативи, винахідливості. Розв'язання зазначеної проблеми вимагає якісно нового підходу до виховання та навчання молоді — орієнтаціє навчально−виховного процесу на розвиток творчих здібностей особистості.

Керуючись Указом Президента України «Про програму роботи з обдарованою молоддю» протягом  року  учителі природничо-математичного циклу продовжували працювати над проблемою-розвиток здібностей і інтересів учнів до навчання шляхом упровадження педагогічної інновації. Вчителі предметники усвідомлюють, що в період формування системи освіти потрібно взяти на озброєння все передове, прогресивне, що є в світовій освітянській галузі і одночасно зберегти власні надбання. На засіданні методичного об'єднання розглядались: логічно-математична складова тесту загальної навчальної компетентності, креативні методи навчання та творчі підходи до оцінювання знань учнів; використанням комп'ютерних технологів в практичній діяльності; шляхи корекції та контролю при виставленні тематичних оцінок, що передують тематичний бал. Вивчалися методи роботи та викладання матеріалу вчителями по темах із предметів природничо-математичного циклу у 5 класі.

Вчителі готували доповіді: «Пошукові дослідницькі методи навчання на уроках математики, інформатики, географії»; «Впровадження використання продуктивними технологіями, спрямованими на розвиток креативної особистості учня»; «Виховання національної самоідентичності  на уроках», опрацювали відповідну літературу, проводили відкриті уроки, обговорювали їх, обмінювались досвідом роботи.

Протягом навчального року вчителі Булюк А. В., Лучкова А. С., Висоцька Ж. Ю., Жур О. А.  працювали за новою програмою у 6 класі.

На уроках усі вчителі нашого циклу не тільки подавали новий матеріал, а й заслуховували додаткові матеріали по темах, які готували учні самостійно за допомогою додаткової літератури та інтернету. Учні математичного профілю самі складали кросворди та вправи до розділу тригонометрія, які відрізнялись оригінальністю розв'язування. А ще учні цього ж профілю готували презентації по темах з алгебри і геометрії, які можна використовувати на уроках. Під час тижню географії та фізики були проведені ігри між учнями 6-7 класів. Учні 7 класу провели конкурс географічних газет, учні 8 класу приймали активну участь у географічній вікторині. Вчителі природничо-математичного циклу, проводячи заняття гуртків та факультативів розвивали творчі здібності учнів, збуджували інтерес до предметів та прагнення більше знати.

         На міських предметних олімпіадах учні старшої школи прийняли активну участь. 4 місце з географії – Корочанський Олександр (10 клас) та 4 місце з економіки – Павленко Лілія (11 клас).

Під час навчального року в школі були проведені тижні з математики (вчителі Лучкова А. С., Єщенко В. І.), географії (вчитель Булюк А. В.), біології та хімії (вчитель Жур О. А), тиждень мистецтва ( Висоцька Ж. Ю.)

Проведення предметних тижнів показав рівень навчання учнів з предметів. Мета заходів була спрямована на розвиток пізнавального інтересу до наук природничо-математичного циклу.

Наш час швидких темпів інформатизації вимагає широкого застосування таких технологій організації пізнавальної діяльності, які б озброювали раціональними способами досягнення поставленої мети як учителів, так і учнів, а саме - комп'ютерного навчання. Впровадження його в освітній процес стало одним із найактуальніших завдань для членів м.о., які протягом року вдосконалювали навички роботи з електронними джерелами інформації, комп'ютерними програмами, ресурсами Інтернету. Педагоги використовували на уроках математики, географії, фізики, біології, хімії інформаційно - комунікаційні технології, реалізовували власні проекти, педагогічні ідеї, творчі задуми, розробляли електронні сценарії уроків.

У новому 2015-2016 н.р. вчителі природничо-матетичного циклу будуть працювати над вирішенням таких проблем:

1. Здійснення науково-методичного забезпечення розвитку освіти.

2. Модернізація структурної моделі науково-методичної роботи з педкадрами.

3. Підготовка учнів до проведення незалежного зовнішнього тестування.

4. Продовження впровадження комп’ютерних технологій в практичну діяльність вчителів природничо-математичного циклу.

5. Підтримка науково-дослідницької роботи вчителів, інноваційних технологій.

6. Отримати відмінні результати в конкурсах та олімпіадах, в яких будуть брати участь наші вчителі разом з учнями.

Доповідь: «Виховання національної самоідентичності на уроках » Булюк А. В.

Світ розвивається, а в ньому зазнає змін і наше національне життя. Це стосується як нашого державотворення, так і тих трансформаційних процесів, які сьогодні переживаємо і в яких реалізується перехід від авторитарно-патерналістського способу життя людини до громадянського устрою. Педагогіка і система освіти покликана допомогти людині взяти на власні плечі тягар свободи й самовідповідальності, сформувати в собі риси самодостатності і характерності, бо вони необхідні їй для успіху у майбутньому житті. Національна ідея полягає в тому, щоб цінувати те, що нам дано від Бога, не принижуючи тих, кому Він дав щось інше, не відмовляючи нікому в праві любити свою батьківщину та історію. Мета патріотичного виховання – створення умов для становлення громадянина- патріота України, носія патріотичних цінностей, готового самовіддано розбудовувати Батьківщину як суверену, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу. Вихід із замкненого кола в сфері громадської патріотичної свідомості варто шукати в переході від соціоцентричного підходу у формуванні патріотизму до антропоцентричного, основою якого є переконання, що суб’єктом – носієм патріотизму в соціумі є особистість. Завдяки її творчості, зусиллям, ідеям розвивається соціальний феномен – патріотизм. Адже патріотизм – це не лише почуття, принцип, а й моральна цінність. Держава може повноцінно будуватися і розвиватися лише на ґрунті гуманного, цивілізованого націоцентризму, коли загальногромадянська ідентичність будується на базі української культури. А звідси і освіта в Україні, попри свою регіональну специфіку, повинна мати націоцентричний і націотворчий характер. Процес формування політичної нації має корелювати з одночасним посиленням самоідентифікації української нації як титульної. Українськість у педагогіці. Під терміном «українськість» розуміємо все те, що вказує на нашу ідентичність – як щодо витоків української педагогічної думки і педагогічної практики, так і стосовно викликів нашого часу, яким властиві національні передумови і національні особливості. Відповідно до закономірностей розвитку культури наша педагогіка і наша освіта мусять зберігати зв'язок з українською педагогічною традицією, з духовними надбаннями і заповітами наших предків, починаючи від княжих літ до нашого часу. Критерієм оцінки цього минулого є автентична нашому народові система духовних вартостей. І те, що відповідає цій системі, – дбайливо оберігатимемо, а те, наносне ззовні, що їй суперечить, – підлягає ігноруванню. Методологічною основою становлення патріотизму особистості є ключові філософські положення про модернізаційні зміни в суспільстві; націю як сукупність громадян однієї держави, яка створюється внаслідок політичної інтеграції етнічних спільнот у межах єдиної держави; про соціальну сутність особистості, її здатність трансформувати суспільні цінності в особистісні надбання; про патріотизм як соціальну морально-духовну і індивідуальну цінність громадянина.                     

Теоретичні основи загальноукраїнського державного патріотизму:

· спадщина українських педагогів К.Д.Ушинського, П.Д.Юркевича, С.Ф.Русової, Г.Г.Ващенка;

 · наукові розробки академіка АПН України О.В. Сухомлинської; науковців І.Д. Беха, Б.С. Гершунського, І. Жадана, М. Боришевського, О.Наровлянсько, Ю.Д.Руденка;

 · витоки, деформації українського виховного ідеалу, сучасні виклики у працях О.І.Вишневського;

· ідеї В.О.Сухомлинського, Ю.І. Мальованого щодо гуманістичного підходу до навчання та виховання учнів;

· теоретико-методичні засади громадянського виховання, розроблені авторським колективом у складі П. Ігнатенка, В. Поплужного, Н. Косарєвої, А. Крицької;

· особистісно орієнтовані підходи навчання та виховання школярів, розроблені О.Я. Савченком, І.С. Якиманською;

 · роботи щодо вивчення індивідуальних особливостей мислення С. Д. Максименко;

· Концепція національно-патріотичного виховання молоді;

 · Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Сьогодні Україна опинилася в центрі складних цивілізаційних процесів і, дбаючи про свою безпеку, все ж «соціально, економічно, культурно і політично… має бути сама собою, а не частиною чогось – це і є вся програма націоналізму» (Петро Штепа).

Педагогіка, виховання, освіта в контексті цих завдань повинні стати чинником максимально націленим на осягнення таких завдань. На цьому шляху виховний ідеал покликаний, по-перше, позбутись наносних північно-азійських впливів, не піддаючись одночасно сучасній європейській бездуховності та відродити в собі свою автентичність і, по-друге, забезпечити формування нової людини, яка, залишаючись християнином, здатна і впливати активно на світ, виявляти при потребі і риси твердості, високе почуття гідності. Бо наша біда зумовлена не браком патріотизму (він – явище наслідкове), а надмірно вираженою імпансивністю та нездатністю активно впливати на світ. І розвиток такої спроможності мусить стати сьогодні головною складовою змісту українського виховного ідеалу.

Значна роль у розробці сучасної системи патріотичного виховання належить Чорній К.І., яка сформулювала методичні засади патріотичного виховання підростаючого покоління. За її переконаннями, нині пріоритетними напрямами вітчизняної науки і практики є особистісно орієнтоване виховання національно свідомого громадянина-патріота, яке передбачає утвердження людини як найвищої цінності, навколо якої групуються всі інші суспільні пріоритети. До базових ідей-принципів особистісно орієнтованого виховання належать: само актуалізація, індивідуалізація, суб’єктність, вибір, творчість і успіх, довіра і підтримка. Двадцятирічний надзвичайно повільний і малоефективний процес позитивних зрушень в державі не найліпшим чином вплинув на патріотизм українців і на специфіку патріотичного виховання в школі. Втім, незалежна Україна не хоче бачити випускників з психологією раба.

Сьогоднішній учень, а завтрашній виборець має бути законослухняним, але вільним, готовим до гуманістичної взаємодії і разом з тим до самоствердження. Він має бути свідомим громадянином-патріотом, демократом і гуманістом. Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави. Адже патріот це не той, хто говорить красиві слова про Україну, прикрашає дійсність, а той, хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально- політичну ситуацію в країні і світі, проте не панікує, не носиться зі своїми егоїстичними претензіями, не збирається тікати туди, де краще, а готовий долати перешкоди, зв’язати свою долю з долею Вітчизни. Патріот це той, хто розуміє, що просто так ніхто ні свободи не дасть, ні прав не забезпечить. Їх потрібно цивілізовано виборювати. Патріот це той, хто в сьогоднішніх умовах неправового поля і безчинства сприяє розбудові демократичної соціальної держави правовими методами. Він не ототожнює Україну, державу з владою, а усвідомлює, що влада має бути лише механізмом, засобом здійснення волі народу, а не хазяїном. Адже у правовій державі єдиним джерелом влади є народ. Свідомий патріот розуміє, що успіх нації буде залежати від того, чи зуміє народ перевести владу з режиму керівництва в режим захисту прав людини, її інтересів. Недооцінка патріотизму як найважливішої складової суспільної та індивідуальної свідомості призводить до послаблення соціально-економічних, духовних і культурних основ розвитку суспільства і держави. Цим визначається пріоритетність патріотичного виховання особистості у виховній системі школи.

Процес національно-патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній і позашкільній діяльності, сім’ї, дитячих та юнацьких об’єднаннях. Ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, використанні форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих, можна застосовувати традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Виховна функція освітньої установи пов’язана насамперед із формуванням у школярів ціннісного відношення до світу, культури, навколишньому середовищу, з усвідомленням себе в цьому світі і знаходження свого місця серед інших людей. Ця функція не може бути реалізована тільки в процесі навчання; вона стосується також гри, трудової й творчої діяльності, сфери дозвілля, пов’язаних з задоволенням і розвитком індивідуальних інтересів.

Виховні інноваційні технології – мистецькі засоби і прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей поряд із загальнолюдськими. До таких належить: – рання соціалізація учнів; – національна спрямованість навчально-виховного процесу; – наскрізний підхід до громадянського виховання школярів; – духовний розвиток учнів тощо.

 Як показує досвід, сучасна молодь краще сприймає інформацію у формі розважальних програм, відеороликів шоу з різними спецефектами. А тому учитель повинен задовольняти запити учнів і використовувати на своїх уроках та заходах медіазасоби, комп’ютерні технології тощо. Таким чином, використання засобів ІКТ стало невід’ємним атрибутом навчально-виховного процесу. Його очевидні переваги у процесі національно-патріотичного виховання: – можливість моделювання і демонстрації наочності, підвищення якості її використання; – логізація та структурування поданого матеріалу, що значно підвищує рівень сприйняття учнями нової інформації; – урізноманітнення форм проведення виховних заходів; – інформаційна насиченість матеріалу; можливість зацікавити більшу кількість учнів до участі у виховних заходах; – активізація інтересу кожного учня; – можливість публікувати результати досліджень, висвітлювати поточну інформацію, спілкуватися з широкою аудиторією у мережі Інтернет, здійснювати пошук інформації, обмінюватися думками, враженнями; – розширення можливостей учителя, удосконалення його діяльності, поштовх до творчого пошуку.

Метод проектів – одна з педагогічних технологій, яка сприяє реалізації особистісно зорієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей. Суть цієї педагогічної технології, на думку С.Сисоєвої, полягає у стимулюванні інтересу учнів до проблеми, оволодінні ними необхідними знаннями і навичками для її вирішення, організації проектної діяльності щодо вирішення проблеми, а на виході – практичне застосування отриманих результатів. Головним є те, що результат можна побачити, осмислити, відчути, застосувати в реальній практичній діяльності. Важливим етапом є колективне обговорення одержаних результатів, спільної пошукової діяльності, а також вміння презентувати, захищати свій проект. І найсуттєвіше: участь дитини з першого року навчання в школі у таких проектах істотно підвищує її адаптованість до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального суспільства, сприяє виявленню нею патріотичних почуттів (любові до своєї країни, Батьківщини, своїх рідних, родини, гордості і шанобливого ставлення до своїх пращурів, бажання бути гідним їхнього славного минулого). Учнівське самоврядування – один із проектів соціальної, творчої самореалізації кожного школяра.

Використання сучасних методів і форм національно-патріотичного виховання дозволяє значно розширити формування когнітивного компоненту патріотичної вихованості учнів: знань про свій родовід, усвідомлення себе членом сім’ї, родини, учнем, жителем свого міста; знань про мову, традиції, культуру українського народу, свій етнос; значно вплинуло на формування емоційно-ціннісного компоненту – любові до батьків, своєї родини, Батьківщини, відчуття гордості за неї, свій рід; терпиме ставлення до представників інших національностей, шанобливе ставлення до їх релігій, культури, традицій; сприяло формуванню діяльнісно-поведінкового компоненту патріотичної вихованості учнів – участь у громадській діяльності з метою зробити свій внесок у розвиток рідного краю, оволодіння рідною мовою; ініціативність, активність, участь у традиційних та сучасних святах.

План роботи циклічної комісії природничо-математичного циклу на 2014-2015 н. р. Засідання 4 (травень - червень)

№ з\п	Зміст роботи	Відповідальний	Примітка
1	Нарада членів м. о. щодо проведення ДПА	Булюк А. В. Вчителі-предметники
2	Доповідь: «Виховання національної самоідентичності  на уроках »	Вчителі-предметники
3	Творча майстерня	Висоцька Ж. Ю.
4	Підведення підсумків роботи за 2013 – 2014 н. р. Рекомендації та завдання на наступний навчальний рік.	Булюк А. В.

Доповідь Зискун Л. В. Педагогічні основи роботи з обдарованими та невстигаючими учнями. Підсумки міських олімпіад.

  Будь-якому суспільству потрібні обдаровані люди, і завдання суспільства полягає в тому, щоб розглянути і розвинути здібності всіх його представників.

На превеликий жаль, далеко не кожна людина здатна реалізувати свої здібності. Тести на творчу активність, складені американськими психологами, показують, що нестандартно мислячих людей серед дорослих лише близько 2 відсотків.

Адже розвиток здібностей і талантів будь-якої людини важливо не тільки для нього самого, а й для суспільства в цілому. Якісний стрибок у розвитку нових технологій спричинив за собою різке зростання потреби в людях, що володіють нестандартним мисленням, що вносять новий зміст у виробничу і соціальне життя, вміють ставити і вирішувати нові завдання, пов'язані з майбутнього.

Жага відкриття, прагнення проникнути в найпотаємніші таємниці буття народжуються ще на шкільній лаві. Вже в початковій школі можна зустріти таких учнів, яких не задовольняє просто робота зі шкільним підручником. Такі діти явно або неявно виділяються серед однолітків своєю здатністю вчитися, або придумувати незвичайне, або вирішувати математичні завдання, чи малювати, або освоювати спортивні види діяльності і т.д.

На наш погляд, школа, орієнтована на розкриття індивідуальних можливостей кожної дитини, не може не рахуватися з тим фактом, що близько 30% учнів за час їх одинадцятирічного навчання знижують свої вихідні показники творчого розвитку. Те ж можна сказати і про їх мотивації до навчання. І якщо ми не будемо піклуватися про задоволення інтелектуальних та творчих запитів цих 30% учнів, то нам залишиться тільки дивуватися тій легкості, з якою губляться найцінніші якості дитини - «відкритий розум і гнучкий інтерес дитинства». Саме тому, орієнтуючись на учнів, яких прийнято характеризувати як обдарованих, ми почали розробляти комплексно-цільову програму «Обдаровані діти». Перш, ніж почати виклад даної програми, визначимося з поняттями «обдарованість» і «обдарована дитина». Згідно з «Робочої концепції обдарованості», розробленої в 1998 р. в рамках федеральної цільової програми «обдаровані діти» Міносвіти РФ:

Обдарованість - це системне, розвиваюче протягом життя якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих (незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видів діяльності в порівнянні з іншими людьми.

Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності ».

2. Актуальні проблеми роботи з обдарованими дітьми

2 Проблема виявлення обдарованих дітей

Враховуючи якісну своєрідність видів обдарованості і недосконалість сучасних методів їх діагностики, вчені припускають, що кількість обдарованих дітей становить не менше 15-25% від загальної популяції. Що ж відбувається з обдарованими дітьми в сучасній школі? Адже, якщо вважати, що принаймні від 1 до 25% учнів у нашій школі є обдарованими, то де ж вони? Вимірювання рівня розвитку дитини за допомогою існуючих тестів не дає гарантії, що ми не прогледіли обдарованої дитини.

Крім того, часто за основна ознака обдарованості приймається високий рівень інтелектуального розвитку. Якщо учень невстигаючий, то про яку його обдарованості може йти мова?

Виявляється, видатні досягнення можливі і при середньому рівні розвитку інтелекту. За даними американського психолога Е. Торренса, близько 30% дітей, відрахованих зі школи за неуспішність, були обдарованими дітьми. Тому не можна забувати, що дітей з прихованою обдарованістю значно більше, ніж з явною обдарованістю.

2.3 Проблема навчання і розвитку обдарованих дітей

Учень 3-го класу показує явне і сильне випередження своїх однолітків, наприклад, з інтелектуального розвитку, але до 10-го класу це випередження кудись зникає. Розхожий міф, що талантам, тобто обдарованим дітям, допомагати не треба, не завжди відповідає дійсності: хтось з талановитих дітей проб'ється сам, а хтось і не проб'ється, зачахне, згасне. Є категорія обдарованих дітей, які вмінням самостійно вчитися не володіють і долати виникаючі при цьому навчальні та особистісні перешкоди не вміють. Тому-то принцип інтенсивного і екстенсивного навчання (побільше навчального матеріалу і важче), який використовують у навчальному процесі деякі педагоги, може підійти не кожному обдарованій дитині.

2.4 Проблема підготовки педагогічних кадрів для роботи з обдарованими дітьми

На зміну традиційним освітнім технологіям, орієнтованим на передачу учню знань-умінь-навичок у тієї чи іншої предметної області, повинні прийти розвиваючі технології, орієнтовані на розвиток здібності учня бути суб'єктом освітньої діяльності. Тому для фахівців, що працюють з обдарованими дітьми, надзвичайно важливо пройти психотренінгових форми підготовки, які спеціально орієнтовані на розвиток таких «суб'єктно-суб'єктних» способів сприйняття, мислення, спілкування і поведінки, які спиралися б на своєрідність та індивідуально-психологічні особливості навчання та розвитку обдарованих дітей. У обдарованих дітей є свої психологічні особливості та труднощі розвитку, які найчастіше переживаються ними настільки сильніше, ніж звичайними дітьми, що дозволяє говорити про них як про дітей групи ризику. Психологічно з ними працювати може далеко не кожен вчитель, а буває, що й не кожен психолог.

3. Концепція роботи МОУ СЗШ № 10 ім. В.П. Поляничко

Змінити ситуацію в школі - першочергове завдання педагогічного колективу.

1. До групи обдарованих дітей ми відносимо учнів, які:

ü мають більш високі в порівнянні з більшістю інших гімназистів-однолітків інтелектуальні здібності, сприйнятливість до вміння, творчі можливості та прояви;

ü мають домінуючу, активну, пізнавальну потребу;

ü відчувають радість від розумової праці.

ü Для обдарованих дітей характерна висока швидкість розвитку інтелектуальної і творчої сфер, глибина і нетрадиційність мислення, проте з цілого ряду причин на певному етапі можуть бути проявлені далеко не всі ознаки обдарованості.

2. Умовно виділяємо три категорії обдарованих дітей:

ü Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового розвитку при інших рівних умовах (такі діти частіше зустрічаються в дошкільному і молодшому шкільному віці).

ü Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості - обдарованості у певній галузі науки (такі учні частіше виявляються в підлітковому віці).

ü Учні, не досягають з яких-небудь причин успіхів у навчанні, але володіють яскравою пізнавальною активністю, оригінальністю психічного складу, неабиякими розумовими резервами (можливості таких учнів нерідко ховаються в старшому шкільному віці).

3. У роботі з талановитими учнями педагогічний колектив керується такими принципами:

ü принцип індивідуалізації навчання (вищим рівнем реалізації цього принципу виступає розробка індивідуальної системи оптимальних умов розвитку обдарованого учня);

ü принцип свободи вибору учням додаткових освітніх послуг, допомоги, наставництва;

ü принцип максимальної різноманітності наданих можливостей;

ü принцип зростання ролі позаурочної діяльності при зниженні в певному сенсі і в певній мірі навчальних вимог;

ü принцип особливої ​​уваги до проблеми міжпредметних зв'язків в індивідуальній роботі з учнями;

ü принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній участі вчителя.

4. Для оптимального розвитку талановитих учнів вирішуються такі завдання:

I. Відбір серед різних систем навчання тих методів, форм і прийомів, які сприяють розвитку самостійності мислення, ініціативності і творчості, та застосування цих методів, форм і прийомів з опорою на такі правила, як:

ü співвіднести кількість наданої інформації та отборку вміння її обробляти (аналізувати, порівнювати, зіставляти, класифікувати, робити висновки);

ü мінімальну кількість часу повідомляти інформацію або показувати конкретні способи виконання навчальних завдань, а більше надавати хлопцям можливості обговорювати питання самим (менше пояснювати і більше питати, використовуючи так звані «відкриті питання», щоб зрозуміти, як учні прийшли до висновку, рішенням, оцінці) ;

ü не прагнути прореагувати на кожну відповідь у класі, а уважно і з цікавістю слухати, не оцінюючи відповіді, лише показуючи, що приймаєте їх. (Така поведінка сприяє тому, що учні починають більше взаємодіяти один з одним і частіше самі коментують ідеї та думки однокласників. Тим самим вони виявляються в меншій залежності від вчителя).

Надання можливості удосконалювати здібності у спільній діяльності з науковим керівником, оскільки науковий керівник:

ü забезпечує високий рівень консультування з обраної учням теми наукового дослідження;

ü заохочує прояв самодіяльності, надаючи свободу вибору галузі застосування сил і методів досягнення мети;

ü створює умови для конкретного втілення творчих ідей з урахуванням особливостей ситуації і особистісних особливостей учня;

ü сприяє пробудженню бажання випробувати себе і в інших сферах, заохочуючи результативність у будь-якій області;

Розробка гнучких індивідуальних програм навчання учнів, чия обдарованість в певних областях вже виявлена, з урахуванням того, що:

ü метою індивідуальної програми навчання обдарованого учня є створення умов для оптимального розвитку обдарованості і одночасно для ліквідації можливої ​​«флюсової» у пізнанні або дисбалансу в особистісному розвитку;

ü пропозицію про створення таких програм може бути внесена батьками, вчителем-предметником, класним керівником, наставником, психологом, педрадою або будь-якими іншими особами, зацікавленими в долі обдарованого учня;

ü ініціативу розробки програми бере на себе психолог, наставник, класний керівник, вчитель-предметник, хто-небудь з батьків або сам учень (старшокласник) і залучає до участі в розробці програми осіб, зацікавлених в долі обдарованого учня;

ü програма затверджується на педагогічній раді.

Вияв поваги до індивідуальності учня, що, зокрема, передбачає:

ü розуміння особливостей розвитку обдарованого учня;

ü складання програми особистісного розвитку учня, що сприяє формуванню адекватного ставлення до навколишньої дійсності, поваги до себе, вміння взаємодіяти з іншими і розвитку чуйного ставлення до людей (така програма складається психологом);

ü створення ситуації продуктивного і емоційно сприятливої ​​взаємодії з однокласниками, що сприяє гармонізації розвитку інтелектуальної, емоційної та соціальної сфер;

ü прагнення уникнути в роботі з обдарованими дітьми двох крайнощів - зведення дитини на п'єдестал, підкреслення його особливих прав, з одного боку, а, з іншого боку - публічного приниження гідності або ігнорування інтелектуальних успіхів у вемя боротьби зі «зірковістю»;

ü звільнення від цілого ряду помилкових стереотипних очікувань і розуміння того, що інтелектуально обдарована учень:

не обов'язково має таку ж високу емоційну і соціальну зрілість (погано адаптується, не має розвинутого самоконтролю, не є незалежним і відповідальним);

ü не завжди здатний займатися самостійно і потребує індивідуалізації навчання і допомоги;

ü може мати деяке відставання у фізичному розвитку (виявляється, наприклад, в поганій координації рухів або кострубато почерку);

ü не повинен встигати і перевершувати всіх по більшості предметів шкільної програми;

ü йому завжди притаманні висока мотивація до досягнень, прагнення бути кращим, свідомі зусилля в навчанні, позитивне ставлення до школи;

ü йому можуть бути властиві пасивність, відсутність зовнішнього інтелектуального блиску, надмірна сором'язливість.

4. Зміст, методи і форми роботи з обдарованими учнями

Зміст роботи з обдарованими учнями визначається в рамках кожної з навчальних дисциплін, однак загальними вимогами до відбору навчальних програм, що визначають це зміст, виступає відповідність програми специфіці школи як навчального закладу.

Зміст навчального матеріалу налаштовує учнів на безперервне навчання, процес пізнання може бути для таких дітей самоцінним. Здійснюється поступовий перехід до навчання не стільки фактами, скільки ідей та способів, методів, які розвивають мислення, спонукає до самостійної роботи, що орієнтує на подальше самовдосконалення і самоосвіту, поступове прояв тієї мети, для досягнення якої вони докладають стільки духовних, інтелектуальних і фізичних зусиль.

Для оптимального розвитку обдарованих учнів розробляються індивідуальні плани роботи з обдарованими учнями з окремих предметів у рамках навчального плану. У навчанні обдарованого учня може реалізовуватися стратегія прискорення (мається на увазі в першу чергу зміна швидкості навчання), в роботі з такими учнями рекомендуємо вчителям використовувати швидке просування до вищих пізнавальним рівням у сфері обраного предмету.

Стратегія прискорення не універсальна. Вона потребує поєднанні зі стратегією збагачення (поглиблення). Обдарований учень повинен отримувати додатковий матеріал до традиційних курсів, великі можливості розвитку мислення, креативності, умінь працювати самостійно. Тому плани індивідуальної роботи з окремих предметів для обдарованих учнів орієнтовані на більш складний зміст, спрямовані на збільшення знань в конкретній області й на розвиток розумових операцій.

Методи і форми роботи з обдарованими учнями органічно поєднуються з методами і формами роботи з усіма учнями в класі і в той же час відрізняються певною своєрідністю.

Використовуються тематичні та проблемні міні-курси, «мозкові штурми» у всіх варіантах, рольові тренінги, розвиток дослідницьких умінь та мистецької активності у формі науково-практичної роботи чи творчих заліків т. п.

Вирішуючи питання про організаційні форми роботи з обдарованими учнями, вважаємо недоцільним в умовах школи виділення таких учнів в особливі групи для навчання з усіх предметів. Обдаровані учні навчаються у класах разом з іншими. Це дозволяє створювати умови для подальшої соціальної адаптації обдарованих дітей і одночасно для виявлення прихованої до певного часу обдарованості, для максимально можливого розвитку всіх учнів.

Умови успішної роботи з обдарованими учнями

1. Усвідомлення важливості цієї роботи кожним членом колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної мотивації до навчання.

2. Створення та постійне вдосконалення методичної системи в роботі з обдарованими учнями.

3. Визнання керівництвом та колективом школи того, що реалізація системи роботи з обдарованими учнями є одним з пріоритетних напрямків у роботі.

4. Включення в роботу з обдарованими учнями в першу чергу вчителів, які мають певні якості:

ü вчитель для обдарованої дитини є особистістю, продуктивно реагувати на виклик, що вміє сприймати критику і не страждати від стресу під час роботи з людьми більш здібними та знаючими, що він сам.

5. Взаємодія вчителя з обдарованою дитиною повинна бути спрямована на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги, підтримки, бути недирективна;

ü вчитель вірить у власну компетентність і спроможність вирішувати виникаючі проблеми. Він готовий нести відповідальність за наслідки прийнятих ним рішень і одночасно відчуває себе людиною, що заслуговує довіри, впевнений у своїй людській привабливості і спроможності;

ü вчитель вважає оточуючих здатними самостійно вирішувати свої проблеми, вірить у їхню дружелюбність і в те, що вони мають позитивні наміри, їм властиве почуття власної гідності, яке слід цінувати, поважати і оберігати;

ü вчитель прагне до інтелектуального самовдосконалення, охоче працює над поповненням власних знань, готовий вчитися в інших і займатися самоосвітою і саморозвитком.

6. Постійна робота з удосконалення навчально-виховного процесу з метою неухильного зниження навчальної та психологічного перевантаження учнів.

5. Напрями вдосконалення системи роботи з обдарованими учнями

1. Створення умов для діагностики обдарованості учнів.

2. Розширення та вдосконалення діяльності психологічної служби.

3. Включення проблеми роботи з обдарованими учнями як пріоритетного напрямку в систему науково-методичної інноваційної роботи вчителів.

4. Створення та організація роботи наукового товариства учнів.

5. Створення та подальше вдосконалення системи курсів за вибором у рамках обов'язкової навчальної навантаження.

Доповідь Жур О. А. «Впровадження використання продуктивними технологіями, спрямованими на розвиток креативної особистості учня»

ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ

            Ідеалом сучасного навчання є особистість не з енциклопедично розвиненою пам'яттю, а з гнучким розумом, зі швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

«Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель», — цю думку В. Сухомлинського можна застосувати до характеристики навчального процесу й на сучасному етапі.

            Розвиток творчого потенціалу дитини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для реалізації його потрібно насамперед розглянути учня не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну істоту. У цьому — основна суть перебудови навчально-виховного процесу. Учень — не об'єкт, а насамперед творець свого власного «Я».

            Отже, навчальний процес слід побудувати так, щоб сприяти свідомій співучасті особистості, яка засвоює предмет.

            Розв'язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.

            Навчання    з    використанням    інноваційних технологій якісно  перевищує  класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об'єднувати в межах класичної освіти: навчання, планування кар'єри, безперервна освіта.            Джерела і складові частини нових педагогічних технологій:

• Соціальні перетворення і нове педагогічне мислення.

• Наука (педагогіка, психологія, соціологія тощо).

• Передовий перспективний досвід.

 •Досвід минулого, вітчизняний і зарубіжний.

• Етнопедагогіка (народна педагогіка).

             Інноваційні  педагогічні  технології  можнаподілити на чотири основні групи за метою освіти:

            1. Інформаційно-розвивальні, які орієнтовані на формування системи знань, збагачення інформацією, міцне запам'ятовування і вільне оперування знаннями.

            2.    Розвивальні   (проблемно-пошукові),   які сприяють розвитку розумової діяльності (проблемного мислення, розумової активності).

            3.  Діяльнісні технології, які спрямовані на формування практичних умінь навчально-пізнавальної діяльності (компетентностей).

            4.    Особистісноорієнтовані   технології,   які спрямовані на розвиток у навчальному процесі активності особистості, здатної самостійно будувати і корегувати свою діяльність.

            Універсальних педагогічних технологій не існує. На практиці освітній процес будується на поєднанні різних технологій навчання, які взаємодоповнюють одна одну.

            Необхідною умовою використання інформаційних технологій є розробка нових дидактичних і методичних концептуальних засад освіти.

            Головними напрямами цього процесу мають стати:

•  створення   предметно-орієнтованих   навчально-інформаційних середовищ;

•  освоєння засобів комунікації (комп'ютерної мережі, телевізійного зв'язку для обміну інформацією тощо);

•  навчання правил і навичок «навігації» в інформаційному просторі;

•  розвиток дистанційної освіти.

            До інформаційних технологій навчання відносяться і мультимедійні технології, які пов'язані зі створенням мультимедіа:

•  електронних підручників;

•  комп'ютерних фільмів;

•  енциклопедій;

•  баз даних тощо.

            У цих продуктах поєднується текстова, графічна, аудіо- та відеоінформація, анімація.

            Використання мультимедійних проекторів на уроках  дозволяє учням, не виходячи з навчальної аудиторії, брати участь у діалогах, аналізувати озвучені сторінки, розмірковувати, здійснювати мандрівки...

            Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інформаційно-розвивальні технології в цілому, або, взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інформаційні технології сприяють самостійному поповненню знань, застосуванню технічних і електронних засобів інформації.

            Розвивальні проблемно-пошукові технології передбачають:

•  участь школярів у різних видах діяльності,

•  використання   організаційно-діяльнісних ігор;

•  навчальні дискусії;

•  методи, спрямовані на збагачення уяви, мислення, пам'яті, мови;

•  проблемне навчання;

•  організацію колективно-розумової діяльності.

            Всім відомі системи розвивального навчання Л. Занкова, Д. Ельконіна — В. Давидова, В. Рєпкіна. Система розвивального навчання молодших школярів може успішно функціонувати при пошуково-дослідницькій на-вчальній діяльності, яка розпочинається з формулювання для учнів навчального завдання, що вимагає від них якісно нового розуміння аналізу ситуації і своїх дій.

            Суть навчальних дій полягає у розв'язанні навчального завдання:

Організація оцінювання

                        3.Організація оцінювання

віднайденого способу дії

            2.Спільне з учнями

розв'язання НЗ    

1.Формування навчального завдання                  

            Своєрідність навчальної діяльності школярів Л. Занков, Д. Ельконін вбачали не в засвоєнні знань та вмінь, а в саморозвитку дитини.

Розвивальне навчання суттєво впливає і на розвиток емоційної сфери учнів.             Якісно виконана робота викликає задоволення, що діє значно краще, ніж найвищий бал, виставлений учителем.

            Відповідно до структури цілеспрямованої навчальної діяльності розроблено типологію уроків у початкових класах.

            Кожен із цих типів уроків має свою специфіку. Для реалізації технологій розвивального (проблемно-пошукового) навчання вчителю необхідно не лише адаптувати їх до конкретної ситуації, а й забезпечити принципово інший тип взаємодії з учнями. Це співпраця, спільний пошук способів здійснення конкретної дії.

            У процесі навчального спілкування в молодших школярів з'являється почуття поваги до іншої людини, її позиції, думки, не пов'язане з особистими симпатіями й антипатіями. Новим змістом наповнюється для них почуття справедливості, інтенсивно формується почуття власної відповідальності за спільну справу.

            Отже, навчання, набуваючи форми спілкування, стимулює розвиток почуттів, які визначають моральне обличчя особистості.

            Для творчого процесу важливо вміти перетворювати незвичне на звичне і навпаки. Головне — побачити у новій, незвичайній ситуації, проблемі щось знайоме, тобто таке, що розв'язується відомими способами. А як, відомо, цілеспрямоване застосування аналогій суттєво підвищує ефективність творчого мислення.

            Гірлянди аналогій формуються як перелік слів, починаючи з основного слова.

            Наприклад: діти — багато — галасують, бігають; листопад — прогулянка — дощ — парасолька — калюжі — діти.

            Кожний знаходить аналогію, яка ближча йому за характером, настроєм.

У початкових класах доцільно використовувати фантастичні аналогії під час складання творчих розповідей, казок із новими героями та незвичайними пригодами тощо.

            Захопившись ними, діти висловлюють незвичайні ідеї:

•  описуючи казкову школу (місто),

•  фантастичні прогулянки, екскурсії,

•  подорожі, вихідні, свята,

• малюючи неіснуючу тваринку, рослину тощо.

            Вони інтуїтивно передають свої потаємні думки та бажання. На уроках діти перевтілюються на акторів, художників, мандрівників, винахідників, фантастичних героїв, казкових персонажів.

            Наприклад, дитині пропонують: «А що, якби ти перетворився на кущик?»

•  Про що ти мрієш?

•  3 ким би ти потоваришував?

•  Про що шепочуть твої листочки?

•  Кого боїшся?

•  Що ти полюбляєш?

            Вправи з використанням елементів костюма сприяють формуванню вміння ставити себе на місце іншого, відчувати його настрій, почуття. Учні самостійно обирають ролі: рослин, тварин, посуду, іграшок тощо.

Відтворюючи певний образ, дитина розкриває своє ставлення до навколишнього світу.

            Також учням подобаються цікаві завдання на розвиток творчої уяви:

• «Фантазери»,

• «Що було б, коли...?»,

• Складання казок,

• Складання загадок...

            Без фантазії неможливо зробити відкриття, стати справжнім учнем, бо казки розвивають розум.

            Використання вчителями технологій проблемного навчання, ситуативного аналізу (кейс-метод), різновидів навчальних ігор, дискусій ТРВЗ (теорії розв'язання винахідницьких завдань) сприяє розвитку творчого мислення дитини.

            Нова система методів і прийомів орієнтована на досягнення оптимального рівня загального розвитку школярів, що, безперечно, пов'язано і з належною успішністю у навчанні.

            Для фіксування збільшення рівня розвитку учнів застосовується технологія «портфоліо».

            Технологія «Портфоліо»

Результати педагогічної діяльності оформлюються в портфоліо. Типи портфоліо залежать від мети створення:

            «Папка досягнень» сприяє підвищенню власного «Я» учня і відображає його успіхи (похвальні грамоти за навчання, досягнення в спорті, табель успішності, значки, листи-подяки батькам тощо).

            Рефлексивне портфоліо розкриває динаміку особистісного розвитку учня, допомагаючи відслідити результативність його діяльності як у кількісному, так і в якісному плані. До цієї папки збирають усі контрольні та творчі роботи учня:

 • твори,

— перекази,

— есе,

— малюнки,

— результати медичних і психологічних обстежень тощо.

            •   Проблемно-дослідницьке портфоліо пов'язане з  написанням рефератів,  науково-дослідницьких робіт.

            •  Тематичне портфоліо створюється в процесі вивчення будь-якої теми, розділу, навчального курсу, а також позаурочної діяльності.

            •   Портфоліо-антологія, презентація — роботи учня, які передбачають його безпосередню участь у їхньому виборі, а також їхній самоаналіз і самооцінку.

            Діяльнісні технології орієнтовані на формування практичних умінь навчально-пізнавальної діяльності (компетенцій), при яких навчальна інформація виступає інструментом, що дає можливість якісно виконувати ту або іншу діяльність.

            Доцільно впроваджувати діяльнісні технології проектного навчання. Ці технології передбачають «проживання» учнями конкретних ситуацій, подолання труднощів, кон¬струювання.

Навчальні проекти можуть бути:

• дослідницькими;

•  творчими;

•  ігровими;

•  інформаційними.

            Школярі оформлюють проекти у вигляді

Доповіді, відеофільму,       стіннівки,      альбому, комп'ютерної презентації

            Одними з основних діяльніших інновацій є інтерактивні технології, мета яких — створення комфортних умов навчання, за яких учні відчувають свою успішність, свою інтелектуальну спроможність.

            Інтерактивне навчання передбачає використання активних методів і заходів навчання, а саме:

•  Аналіз конкретних ситуацій (АКС).

•  Групова робота над ситуацією.

•  Діалог.

•  Групова дискусія.

Вправи

            Аналогії Вузлики Важкі ситуації Мозковий штурм Асоціативний кущ тощо.

            Під час мозкового штурму забороняється будь-яка критика (словесна, жестикуляційна, мімічна), підтримується будь-яка ідея, навіть жартівлива або безглузда. Висловлені ідеї записують для розгляду групою експертів. Після «затвердження» рішення «генератори ідей» поділяються на «противників» і «прибічників» — з метою виявлення слабких місць і їх виправлення.

З дітьми мозковий штурм може виникнути не-заплановано, під час розв'язання пізнавального завдання, гри-заняття тощо. Учні в процесі обговорення самі корегують, аналізують висловлені ідей

            Школярам пропонують самостійно скласти опорні сигнали, наочні схеми. Це — технології схемо-знакових моделей навчального матеріалу.

            Суть технології формування критичного мислення: «творчість—необхідний засіб самовираження особи».

Навчальний процес розглядається як процес творчості, його результат — розвиток системного, креативного, критичного мислення та творчих здібностей школярів.

            Розвитку мислення учнів сприяє:

•  пізнавальна пошукова діяльність;

•  навчання у формі творчих майстерень;

•  моделювання     маленькими     чоловічками (ММЧ);

«,  ■» складання синканів;

•  постановка учнями запитань;

•  дискусія;

•  читання тексту з позначками.

            У процесі використання методу ММЧ у дітей з'являєтьсяможливість уявити, що всі речовини, предмети, об'єкти, явища складаються з безлічі живих, мислячих маленьких чоловічків. А читання тексту з позначками дає можливість по-новому працювати з текстом: повторити відоме, виділити нове, визначити питання для поглиблення й розширення знань.

Краще працювати за таблицею.

Наприклад:

+ (що я знаю зданої теми)       ! (про що дізнався)         ? (про що хочу дізнатися)

                       

            У дітей розвивається увага, пам'ять, мовлення, уява, уміння знаходити залежності, класифікувати, систематизувати; з'являється інтерес до винахідництва.

            Особистіше орієнтовані технології спрямовані на розвиток у навчальному процесі активності особистості, здатної самостійно будувати і ко- \ регувати свою діяльність. Це такий спосіб організації навчання, у процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей учнів, створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей.

Мета особистісно орієнтованого навчання — створення умов для забезпечення власної навчальної діяльності учнів і розвиток індивідуальних особливостей кожного.

            Основний задум особистісно орієнтовано¬го уроку полягає в тому, щоб розкрити зміст суб'єктивного досвіду учня з теми, що вивчається, узгодити його із завданням і перевести у відповідний науковий зміст, тобто «окультурити».

            Важливою при цьому є і форма обговорення дитячих «версій».

До особистісно орієнтованого навчання належить технологія продуктивного навчання, яка забезпечує отримання учнями знань на підставі навчальних маршрутів.

            Три важливі сторони цієї технології:

1) результатом творчої, виробничої, суспільної діяльності людини є продукт — матеріальний, інтелектуальний чи духовний;

2)   «продуктивність мислення»,  «продуктивність інтелекту» відображає якість ефективності інтелектуальної діяльності особистості;

3) результат освітянської системи, яка видає соціальний продукт у вигляді долі людини.

            У результаті застосування особистісно орієнтованих технологій відбувається гуманізація змісту навчання, насичення його «киснем» гуманітарної культури.

            Найважливіше — дитина розвиває сама себе. У ході навчання розвивається активна особистість, спроможна самостійно будувати і корегувати свою діяльність