Будь-якому суспільству потрібні обдаровані люди, і
завдання суспільства полягає в тому, щоб розглянути і розвинути здібності всіх
його представників.
На превеликий жаль, далеко не кожна людина здатна
реалізувати свої здібності. Тести на творчу активність, складені американськими
психологами, показують, що нестандартно мислячих людей серед дорослих лише
близько 2 відсотків.
Адже розвиток здібностей і талантів будь-якої людини
важливо не тільки для нього самого, а й для суспільства в цілому. Якісний стрибок
у розвитку нових технологій спричинив за собою різке зростання потреби в людях,
що володіють нестандартним мисленням, що вносять новий зміст у виробничу і
соціальне життя, вміють ставити і вирішувати нові завдання, пов'язані з
майбутнього.
Жага відкриття, прагнення проникнути в найпотаємніші
таємниці буття народжуються ще на шкільній лаві. Вже в початковій школі можна
зустріти таких учнів, яких не задовольняє просто робота зі шкільним
підручником. Такі діти явно або неявно виділяються серед однолітків своєю
здатністю вчитися, або придумувати незвичайне, або вирішувати математичні
завдання, чи малювати, або освоювати спортивні види діяльності і т.д.
На наш погляд, школа, орієнтована на розкриття
індивідуальних можливостей кожної дитини, не може не рахуватися з тим фактом,
що близько 30% учнів за час їх одинадцятирічного навчання знижують свої вихідні
показники творчого розвитку. Те ж можна сказати і про їх мотивації до навчання.
І якщо ми не будемо піклуватися про задоволення інтелектуальних та творчих запитів
цих 30% учнів, то нам залишиться тільки дивуватися тій легкості, з якою
губляться найцінніші якості дитини - «відкритий розум і гнучкий інтерес
дитинства». Саме тому, орієнтуючись на учнів, яких прийнято характеризувати як
обдарованих, ми почали розробляти комплексно-цільову програму «Обдаровані
діти». Перш, ніж почати виклад даної програми, визначимося з поняттями
«обдарованість» і «обдарована дитина». Згідно з «Робочої концепції
обдарованості», розробленої в 1998 р. в рамках федеральної цільової програми
«обдаровані діти» Міносвіти РФ:
Обдарованість - це системне, розвиваюче протягом життя
якість психіки, яка визначає можливість досягнення людиною більш високих
(незвичайних, неабияких) результатів в одному або декількох видів діяльності в
порівнянні з іншими людьми.
Обдарована дитина - це дитина, яка виділяється яскравими,
очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для
таких досягнень) в тому чи іншому виді діяльності ».
2. Актуальні проблеми роботи з обдарованими дітьми
2 Проблема виявлення обдарованих дітей
Враховуючи якісну своєрідність видів обдарованості і
недосконалість сучасних методів їх діагностики, вчені припускають, що кількість
обдарованих дітей становить не менше 15-25% від загальної популяції. Що ж
відбувається з обдарованими дітьми в сучасній школі? Адже, якщо вважати, що
принаймні від 1 до 25% учнів у нашій школі є обдарованими, то де ж вони?
Вимірювання рівня розвитку дитини за допомогою існуючих тестів не дає гарантії,
що ми не прогледіли обдарованої дитини.
Крім того, часто за основна ознака обдарованості
приймається високий рівень інтелектуального розвитку. Якщо учень невстигаючий,
то про яку його обдарованості може йти мова?
Виявляється, видатні досягнення можливі і при середньому
рівні розвитку інтелекту. За даними американського психолога Е. Торренса,
близько 30% дітей, відрахованих зі школи за неуспішність, були обдарованими
дітьми. Тому не можна забувати, що дітей з прихованою обдарованістю значно
більше, ніж з явною обдарованістю.
2.3 Проблема навчання і розвитку обдарованих дітей
Учень 3-го класу показує явне і сильне випередження своїх
однолітків, наприклад, з інтелектуального розвитку, але до 10-го класу це
випередження кудись зникає. Розхожий міф, що талантам, тобто обдарованим дітям,
допомагати не треба, не завжди відповідає дійсності: хтось з талановитих дітей
проб'ється сам, а хтось і не проб'ється, зачахне, згасне. Є категорія
обдарованих дітей, які вмінням самостійно вчитися не володіють і долати
виникаючі при цьому навчальні та особистісні перешкоди не вміють. Тому-то принцип
інтенсивного і екстенсивного навчання (побільше навчального матеріалу і важче),
який використовують у навчальному процесі деякі педагоги, може підійти не
кожному обдарованій дитині.
2.4 Проблема підготовки педагогічних кадрів для роботи з
обдарованими дітьми
На зміну традиційним освітнім технологіям, орієнтованим
на передачу учню знань-умінь-навичок у тієї чи іншої предметної області,
повинні прийти розвиваючі технології, орієнтовані на розвиток здібності учня
бути суб'єктом освітньої діяльності. Тому для фахівців, що працюють з
обдарованими дітьми, надзвичайно важливо пройти психотренінгових форми
підготовки, які спеціально орієнтовані на розвиток таких «суб'єктно-суб'єктних»
способів сприйняття, мислення, спілкування і поведінки, які спиралися б на своєрідність
та індивідуально-психологічні особливості навчання та розвитку обдарованих
дітей. У обдарованих дітей є свої психологічні особливості та труднощі
розвитку, які найчастіше переживаються ними настільки сильніше, ніж звичайними
дітьми, що дозволяє говорити про них як про дітей групи ризику. Психологічно з
ними працювати може далеко не кожен вчитель, а буває, що й не кожен психолог.
3. Концепція роботи МОУ СЗШ № 10 ім. В.П. Поляничко
Змінити ситуацію в школі - першочергове завдання
педагогічного колективу.
1. До групи обдарованих дітей ми відносимо учнів, які:
ü мають більш високі в порівнянні з більшістю інших
гімназистів-однолітків інтелектуальні здібності, сприйнятливість до вміння,
творчі можливості та прояви;
ü мають домінуючу, активну, пізнавальну потребу;
ü відчувають радість від розумової праці.
ü Для обдарованих дітей характерна висока швидкість
розвитку інтелектуальної і творчої сфер, глибина і нетрадиційність мислення,
проте з цілого ряду причин на певному етапі можуть бути проявлені далеко не всі
ознаки обдарованості.
2. Умовно виділяємо три категорії обдарованих дітей:
ü Діти з незвичайно високим загальним рівнем розумового
розвитку при інших рівних умовах (такі діти частіше зустрічаються в дошкільному
і молодшому шкільному віці).
ü Діти з ознаками спеціальної розумової обдарованості -
обдарованості у певній галузі науки (такі учні частіше виявляються в
підлітковому віці).
ü Учні, не досягають з яких-небудь причин успіхів у
навчанні, але володіють яскравою пізнавальною активністю, оригінальністю
психічного складу, неабиякими розумовими резервами (можливості таких учнів
нерідко ховаються в старшому шкільному віці).
3. У роботі з талановитими учнями педагогічний колектив
керується такими принципами:
ü принцип індивідуалізації навчання (вищим рівнем
реалізації цього принципу виступає розробка індивідуальної системи оптимальних
умов розвитку обдарованого учня);
ü принцип свободи вибору учням додаткових освітніх
послуг, допомоги, наставництва;
ü принцип максимальної різноманітності наданих
можливостей;
ü принцип зростання ролі позаурочної діяльності при
зниженні в певному сенсі і в певній мірі навчальних вимог;
ü принцип особливої уваги до проблеми міжпредметних
зв'язків в індивідуальній роботі з учнями;
ü принцип створення умов для спільної роботи учнів при
мінімальній участі вчителя.
4. Для оптимального розвитку талановитих учнів
вирішуються такі завдання:
I. Відбір серед різних систем навчання тих методів, форм
і прийомів, які сприяють розвитку самостійності мислення, ініціативності і
творчості, та застосування цих методів, форм і прийомів з опорою на такі
правила, як:
ü співвіднести кількість наданої інформації та отборку
вміння її обробляти (аналізувати, порівнювати, зіставляти, класифікувати,
робити висновки);
ü мінімальну кількість часу повідомляти інформацію або
показувати конкретні способи виконання навчальних завдань, а більше надавати
хлопцям можливості обговорювати питання самим (менше пояснювати і більше
питати, використовуючи так звані «відкриті питання», щоб зрозуміти, як учні
прийшли до висновку, рішенням, оцінці) ;
ü не прагнути прореагувати на кожну відповідь у класі, а
уважно і з цікавістю слухати, не оцінюючи відповіді, лише показуючи, що
приймаєте їх. (Така поведінка сприяє тому, що учні починають більше взаємодіяти
один з одним і частіше самі коментують ідеї та думки однокласників. Тим самим
вони виявляються в меншій залежності від вчителя).
Надання можливості удосконалювати здібності у спільній
діяльності з науковим керівником, оскільки науковий керівник:
ü забезпечує високий рівень консультування з обраної
учням теми наукового дослідження;
ü заохочує прояв самодіяльності, надаючи свободу вибору
галузі застосування сил і методів досягнення мети;
ü створює умови для конкретного втілення творчих ідей з
урахуванням особливостей ситуації і особистісних особливостей учня;
ü сприяє пробудженню бажання випробувати себе і в інших
сферах, заохочуючи результативність у будь-якій області;
Розробка гнучких індивідуальних програм навчання учнів,
чия обдарованість в певних областях вже виявлена, з урахуванням того, що:
ü метою індивідуальної програми навчання обдарованого
учня є створення умов для оптимального розвитку обдарованості і одночасно для
ліквідації можливої «флюсової» у пізнанні або дисбалансу в особистісному
розвитку;
ü пропозицію про створення таких програм може бути
внесена батьками, вчителем-предметником, класним керівником, наставником,
психологом, педрадою або будь-якими іншими особами, зацікавленими в долі
обдарованого учня;
ü ініціативу розробки програми бере на себе психолог,
наставник, класний керівник, вчитель-предметник, хто-небудь з батьків або сам
учень (старшокласник) і залучає до участі в розробці програми осіб,
зацікавлених в долі обдарованого учня;
ü програма затверджується на педагогічній раді.
Вияв поваги до індивідуальності учня, що, зокрема,
передбачає:
ü розуміння особливостей розвитку обдарованого учня;
ü складання програми особистісного розвитку учня, що
сприяє формуванню адекватного ставлення до навколишньої дійсності, поваги до
себе, вміння взаємодіяти з іншими і розвитку чуйного ставлення до людей (така
програма складається психологом);
ü створення ситуації продуктивного і емоційно сприятливої
взаємодії з однокласниками, що сприяє гармонізації розвитку інтелектуальної,
емоційної та соціальної сфер;
ü прагнення уникнути в роботі з обдарованими дітьми двох
крайнощів - зведення дитини на п'єдестал, підкреслення його особливих прав, з
одного боку, а, з іншого боку - публічного приниження гідності або ігнорування
інтелектуальних успіхів у вемя боротьби зі «зірковістю»;
ü звільнення від цілого ряду помилкових стереотипних
очікувань і розуміння того, що інтелектуально обдарована учень:
не обов'язково має таку ж високу емоційну і соціальну
зрілість (погано адаптується, не має розвинутого самоконтролю, не є незалежним
і відповідальним);
ü не завжди здатний займатися самостійно і потребує
індивідуалізації навчання і допомоги;
ü може мати деяке відставання у фізичному розвитку
(виявляється, наприклад, в поганій координації рухів або кострубато почерку);
ü не повинен встигати і перевершувати всіх по більшості
предметів шкільної програми;
ü йому завжди притаманні висока мотивація до досягнень,
прагнення бути кращим, свідомі зусилля в навчанні, позитивне ставлення до
школи;
ü йому можуть бути властиві пасивність, відсутність
зовнішнього інтелектуального блиску, надмірна сором'язливість.
4. Зміст, методи і форми роботи з обдарованими учнями
Зміст роботи з обдарованими учнями визначається в рамках
кожної з навчальних дисциплін, однак загальними вимогами до відбору навчальних
програм, що визначають це зміст, виступає відповідність програми специфіці
школи як навчального закладу.
Зміст навчального матеріалу налаштовує учнів на
безперервне навчання, процес пізнання може бути для таких дітей самоцінним.
Здійснюється поступовий перехід до навчання не стільки фактами, скільки ідей та
способів, методів, які розвивають мислення, спонукає до самостійної роботи, що
орієнтує на подальше самовдосконалення і самоосвіту, поступове прояв тієї мети,
для досягнення якої вони докладають стільки духовних, інтелектуальних і
фізичних зусиль.
Для оптимального розвитку обдарованих учнів розробляються
індивідуальні плани роботи з обдарованими учнями з окремих предметів у рамках
навчального плану. У навчанні обдарованого учня може реалізовуватися стратегія
прискорення (мається на увазі в першу чергу зміна швидкості навчання), в роботі
з такими учнями рекомендуємо вчителям використовувати швидке просування до
вищих пізнавальним рівням у сфері обраного предмету.
Стратегія прискорення не універсальна. Вона потребує
поєднанні зі стратегією збагачення (поглиблення). Обдарований учень повинен
отримувати додатковий матеріал до традиційних курсів, великі можливості
розвитку мислення, креативності, умінь працювати самостійно. Тому плани
індивідуальної роботи з окремих предметів для обдарованих учнів орієнтовані на
більш складний зміст, спрямовані на збільшення знань в конкретній області й на
розвиток розумових операцій.
Методи і форми роботи з обдарованими учнями органічно
поєднуються з методами і формами роботи з усіма учнями в класі і в той же час
відрізняються певною своєрідністю.
Використовуються тематичні та проблемні міні-курси,
«мозкові штурми» у всіх варіантах, рольові тренінги, розвиток дослідницьких
умінь та мистецької активності у формі науково-практичної роботи чи творчих
заліків т. п.
Вирішуючи питання про організаційні форми роботи з
обдарованими учнями, вважаємо недоцільним в умовах школи виділення таких учнів
в особливі групи для навчання з усіх предметів. Обдаровані учні навчаються у
класах разом з іншими. Це дозволяє створювати умови для подальшої соціальної
адаптації обдарованих дітей і одночасно для виявлення прихованої до певного
часу обдарованості, для максимально можливого розвитку всіх учнів.
Умови успішної роботи з обдарованими учнями
1. Усвідомлення важливості цієї роботи кожним членом
колективу і посилення у зв'язку з цим уваги до проблеми формування позитивної
мотивації до навчання.
2. Створення та постійне вдосконалення методичної системи
в роботі з обдарованими учнями.
3. Визнання керівництвом та колективом школи того, що
реалізація системи роботи з обдарованими учнями є одним з пріоритетних
напрямків у роботі.
4. Включення в роботу з обдарованими учнями в першу чергу
вчителів, які мають певні якості:
ü вчитель для обдарованої дитини є особистістю,
продуктивно реагувати на виклик, що вміє сприймати критику і не страждати від
стресу під час роботи з людьми більш здібними та знаючими, що він сам.
5. Взаємодія вчителя з обдарованою дитиною повинна бути
спрямована на оптимальний розвиток здібностей, мати характер допомоги,
підтримки, бути недирективна;
ü вчитель вірить у власну компетентність і спроможність
вирішувати виникаючі проблеми. Він готовий нести відповідальність за наслідки
прийнятих ним рішень і одночасно відчуває себе людиною, що заслуговує довіри,
впевнений у своїй людській привабливості і спроможності;
ü вчитель вважає оточуючих здатними самостійно вирішувати
свої проблеми, вірить у їхню дружелюбність і в те, що вони мають позитивні
наміри, їм властиве почуття власної гідності, яке слід цінувати, поважати і
оберігати;
ü вчитель прагне до інтелектуального самовдосконалення,
охоче працює над поповненням власних знань, готовий вчитися в інших і займатися
самоосвітою і саморозвитком.
6. Постійна робота з удосконалення навчально-виховного
процесу з метою неухильного зниження навчальної та психологічного
перевантаження учнів.
5. Напрями вдосконалення системи роботи з обдарованими
учнями
1. Створення умов для діагностики обдарованості учнів.
2. Розширення та вдосконалення діяльності психологічної
служби.
3. Включення проблеми роботи з обдарованими учнями як
пріоритетного напрямку в систему науково-методичної інноваційної роботи
вчителів.
4. Створення та організація роботи наукового товариства
учнів.
5. Створення та подальше вдосконалення системи курсів за
вибором у рамках обов'язкової навчальної навантаження.
Комментариев нет:
Отправить комментарий