"Впровадження елементів особистісно зорієнтованого навчання" Лучкова А.С.

Розпочинаючи роботу з упровадження особистісно зорієнтованого навчання, пам'ятатимемо:

Його метою є створення умов для самовираження, самореалізації особистості.

Навчальний процес в умовах особистісно зорієнтованого навчання будується на суб'єкт-об'єктних відношеннях, що передбачає участь школя-ра в усіх етапах діяльності: цілепокладанні, плануванні, організації, рефлексії, оцінці, корекції й освоєння ним відповідних умінь і навичок, забезпечення його права на вибір виду, ритму, способу опрацювання матеріалу.

Кінцевим результатом реалізації особистісно зорієнтованого навчання є зростання рівня внутрішньої мотивації, зниження рівня тривожності, зростання впевненості в своїх силах, розвиток самостійності, формування позитивної Я-концепції особистості, наслідком чого є успішна навчальна діяльність.

Увага вчителя має спрямовуватися на учня, на його власну та спільну зі школярами діяльність.

Розпочати можна в будь-який час, однак найкращим є період закінчення певної теми, а ще краще - семестру, коли учень (та й учитель) психологічно готовий до підведення підсумків, визначення подальших перспектив. У цей же час складаються календарні плани на ІІ семестр, а, як відомо, вносити будь-які зміни краще на початку планування, ніж у процесі роботи.

Кроки освоєння особистісно зорієнтованого навчання можуть бути такими:

1. Підготовчий етап (опрацювання теоретичних праць, підготовка діагностичних матеріалів).

2. Бесіди з учнями про сутність особистісно зорієнтованого навчання, специфіку роботи в нових умовах, діагностування школярів.

3. Планування навчальної діяльності:

а) тематичне та поурочне планування;

б) підготовка матеріалів для поточної та тематичної атестації;

в) укладання технологічної карти;

г) складання індивідуальних планів проходження теми для окремих учнів.

4. Організація навчальної діяльності, в процесі якої в учнів відбувається вироблення:

а) умінь і навичок цілепокладання, планування, рефлексії, оцінки;

б) ключових компетенцій.

Сподіваємося, що ви, шановний читачу, вже усвідомили:

а) причини кризи сучасної школи та потребу її докорінної реорганізації;

б) вимоги, які пред'являє сучасне життя до вчителя (оволодіння соціальною сенситивністю, набуття нового рівня професійної компетентності, вироблення потреби самореалізації в нових умовах);

в) опрацювали публікації, присвячені особистісно зорієнтованому навчанню і шукаєте шляхів для практичної його реалізації. Справді, впровадження ОЗОН вимагає змін в роботі школи, в тому числі й фінансового забезпечення. Як бути, якщо немає підтримки й розуміння дирекції?

Уже сьогодні вчитель може:

Змінити психологію та стиль спілкування, перебудувати методику викладання на засадах суб'єкт-суб'єктних відносин та педагогіки співробітництва.

Спонукати учня до усвідомлення проблеми.

Розповісти про вимоги постіндустріального суспільства до особистості, значення оволодіння компетенціями для досягнення життєвого успіху.

Допомогти йому зрозуміти себе.

За допомогою тестів визначити навчальні цілі (мотивацію), рівень тривожності, особливості Я-концепції, можливості і прагнення, спрямованість особистості, особливості мислення, уваги, уяви, пам'яті, способів навчальної діяльності.

Заохотити школяра до конкретних кроків.

Оволодіти через ситуацію вибору найширшим колом компетенцій, етапами діяльності; спробувати себе в різних її видах.

Подаємо орієнтовні матеріали для організації роботи.

І. Планування навчальної діяльності.

Тематичне планування.

Відмінністю особистісно зорієнтованого календарно-тематичного плану від звичайного є введення кількох додаткових рубрик:

Цілі й завдання теми.

Форми й методи навчання.

Елементи ОЗОН, які будуть впроваджуватися.

Одночасно з календарним планом готується матеріал для проведення поточної (підсумкової) атестації (тести, перелік письмових робіт тощо).

Наголосимо: на початку вивчення кожної теми учням має повідомлятися форма проведення контролю. Запитання для атестації вивішуються в класі або вручаються персонально.

Алгоритм визначення цілей вивчення теми:

1. З окресленого програмою кола знань, умінь і навичок для певного класу формується їхній перелік стосовно конкретної теми.

2. Складений перелік коригується й уточнюється з урахуванням:

а) матеріалу підручника;

б) запитань, які розглядатимуться на уроці;

в) цілей самих учнів.

Цілі формулюються діагностично, для чого потрібно визначити:

які знання учні повинні засвоїти;

якими уміннями (інтелектуальними, практичними) вони повинні оволодіти;

які якості будуть проявляти;

як буде здійснюватися рефлексивна діяльність учнів;

чітко окреслити кінцевий результат діяльності.

Вже саме формулювання цілей передбачає можливість контролю за їх досягненням чи недосягненням і саме цим вони відрізняються від мети уроку, яку традиційно (і досить часто формально) визначає вчитель: учень знає..., уміє..., розпізнає..., наводить приклади..., порівнює..., характеризує..., пояснює..., називає..., обґрунтовує..., висловлює... тощо.

Інший можливий варіант:

Учень знає, вміє і може: відтворити..., дати відповідь..., вибрати..., сформулювати..., зв'язно викласти..., розповісти напам'ять..., назвати..., визначити..., дібрати приклади..., виділити..., пояснити..., переказати..., зробити висновки й узагальнення..., охарактеризувати..., встановити причинно-наслідкові зв'язки..., скласти план..., встановити спільне й відмінне..., визначити художні засоби і їх роль..., скласти перелік ознак..., працювати з довідковою літературою..., написати реферат..., обґрунтувати... тощо.

В календарному плані вчитель передбачає і вироблення в учнів діяльнісних навичок. Це забезпечить необхідний контроль за дотриманням послідовності, врахування специфіки, різноманітності форм цілепокладання, планування, рефлексії, оцінки тощо.

Наведемо фрагмент з календарного плану вивчення творчості Лесі Українки.

Учні повинні знати:

основні етапи життєвого шляху Лесі Українки та їх ознаки;

особливості світобачення та світовідчуття письменниці;

назви поетичних збірок та їх проблематику;

тему, ідею, особливості композиції, сюжет "Лісової пісні" та її місце в творчому доробку письменниці;

оцінку твору літературною критикою;

проблематику, ідейний зміст та художні особливості драматичних поем;

зміст понять "духовний світ", "публіцистика", "драматична поема";

художні особливості стилю поетеси;

значення творчості Лесі Українки для розвитку української літератури;

... .

Учні повинні вміти:

дати загальну характеристику творчості Лесі Українки;

прокоментувати окремі вислови про неї;

розкрити основні проблеми, роль героїв у розкритті ідейного змісту "Лісової пісні";

скласти порівняльну характеристику для виявлення спільного й відмінного в характерах героїв, авторського ставлення до них;

визначити родові ознаки твору, що вивчається, знайти зображувальні засоби та пояснювати їх роль;

написати твір-роздум, відгук на самостійно прочитаний твір;

підготувати доповідь (реферат) за кількома джерелами;

дати відповіді на запитання підручника;

аргументовано довести або заперечити тези підручника, вчителя, своїх товаришів;

проаналізувати одну з поезій;

... .

Наголосимо: в умовах особистісно зорієнтованого навчання вчитель (обов'язково!) виходить з інтересів учнів, їхніх зацікавлень. Відповідно пріоритетна шкала для побудови навчальних занять матиме такий вигляд: цілі учнів - їхні індивідуальні особливості, форми й методи роботи, які забезпечать досягнення поставлених цілей, - навчальний матеріал (текст, підручник тощо).

Поурочне планування.

Його відмінністю в умовах особистісно зорієнтованого навчання є:

відведення часу для навчання учнів цілепокладанню, плануванню, рефлексії, оцінці;

передбачення групової, парної та індивідуальної роботи;

перевага активних методів навчання.

До кожного з елементів ставимо запитання: для чого я це роблю? Чи досягну я цим поставленої мети? І до уроку загалом: чи можна його назвати особистісно зорієнтованим?

Відповідь отримуємо, розглянувши запитання:

чи ставиться перед учнями ціль уроку;

чи надаватиметься учням можливість внести зміни в планування роботи на уроці;

чи враховує наочність уроку специфіку сприйняття учнів?

чи використовує вчитель різноманітні джерела інформації?

завдання пропонуються учням на вибір: а) за формою; б) за змістом;

учням пропонуються завдання: а) репродуктивного характеру; б) частково-пошукового; в) дослідницького; г) творчого;

на уроці здебільшого використовуються форми навчання: а) парна; б) групова; в) самостійна;

на уроці в учнів формуються навички: а) самоаналізу; б) самоконтролю; в) цілепокладання;

учитель дає рекомендації для виконання домашнього завдання;

окремим учням даються індивідуальні домашні завдання;

домашнє завдання пропонується учням на вибір: а) за формою; б) за змістом;

чи обговорює вчитель з учнями підсумки уроку (що дізналися, що сподобалося, а що ні, що хотілося б повторити на наступному уроці);

чи використовуються вчителем: а) ситуація успіху; б) схвалення, заохочення, підтримка;

спілкування на уроці базується на партнерській основі;

під час спілкування відповіді учнів підтримуються вчителем;

чи проводиться оцінювання процесу виконання завдання;

чи враховується під час оцінювання не тільки правильність, а й самостійність та оригінальність відповіді;

який рівень активності учнів на уроці;

чи вибирають учні спосіб роботи;

чи відбувається обговорення найбільш раціональних способів виконання завдань;

чи виявляються найбільш особистісно значимі способи навчальної діяльності учнів;

чи створюється атмосфера включення кожного учня в роботу класу;

чи створюються умови для самостійності кожного учня на уроці;

чи надається допомога учням, які не встигають за темпом роботи класу;

на уроці застосовуються різноманітні форми організації навчальної діяльності.

Плануючи урок, дбаємо про вибір адекватної сутності особистісно зорієнтованого навчання активних та інтерактивних педагогічних технологій.

В нашому випадку це може бути:

Випереджальне домашнє завдання: пригадати відоме про творчість Лесі Українки з молодших та середніх класів, поцікавитися, що знають про поетесу члени родини.

Робота в парах. Двоє учнів, що сидять за однією партою, діляться враженнями й думками і приходять до спільного висновку, який озвучує один із них.

Самостійний аналіз однієї з поезій (на вибір) тощо.

Тестування.

Складаючи перелік запитань і завдань для підсумкової атестації, прагнемо забезпечити максимально можливу об'єктивність і деталізацію щодо кожної оцінки.

Алгоритм підготовки тестів може бути таким:

Визначається мета контролю, тобто знання, уміння й навички, які планувалося досягнути під час вивчення теми (беруться з переліку, складеного під час визначення цілей).

Відбираються ті з них, які можуть свідчити про засвоєння теми.

Складається перелік запитань і завдань, сформульованих таким чином, аби з відповіді можна було отримати якомога більше інформації.

Наголосимо: не можна змішувати завдання різних рівнів складності: "Напишіть, що вам відомо про народну творчість та її жанри" (суто репродуктивне, відповісти на яке можна, просто завчивши матеріал - 1 рівень за пропонованою класифікацією) і "Проаналізуйте баладу "Ой не ходи, Грицю..." (застосування знань (стандартних умінь) - 3 рівень); "Визначте риси, притаманні троянцям-воїнам" і "Складіть план характеристики Енея", "Дайте загальну характеристику народним думам" і "Напишіть невеликий твір "Історія мого народу в думах".

Недопустимою є ситуація, коли цілі для вивчення теми заявлені одні, а на атестації заявляються зовсім інші питання й завдання. Попереднє ознайомлення не тільки орієнтує школярів під час "проходження" теми, а й допомагає визначитися з прагненнями й сподіваннями: "Якщо мені не потрібна "ця література", але потрібна оцінка, то що ж я маю знати і вміти, аби отримати її", "Що я маю знати і вміти, якщо я люблю літературу і хочу отримати "8", "9", "10" балів.

Обравши певний бал, учень слідкує, аби не пропустити щось потрібне для відповіді, шукає необхідний матеріал. Бажано, щоби кожен "бал" оцінювався кількома запитаннями на вибір.

ІІ. Проведення бесіди з учнями:

постіндустріальне суспільство та його вимоги до особистості;

життєві компетенції як ознака готовності до життя, умова досягнення життєвого успіху;

важливість розуміння себе, створення позитивної Я-концепції;

діяльність та її основні етапи, важливість оволодіння цілепокладанням, плануванням, організацією, рефлексією, оцінкою.

Тезовий виклад матеріалу для лекції:

1. Перехід суспільства з індустріальної на постіндустріальну фазу, обумовив зміну розуміння освіченості.

Якщо цінністю першої (щодо освітніх вимог) було набуття знань і вироблення вмінь застосовувати їх, то для другої, насамперед,- знаходити, фільтрувати, систематизувати знання. Аби досягти позитивного результату в житті, особистість повинна навчитися застосовувати знання творчо, перебуваючи в ситуації постійного пошуку, вибору, що вимагає дисциплінованості, вміння працювати в колективі, комунікабельності, широти, глибини, креативності мислення.

Американські бізнесмени на запитання "Що ви хочете від школи?" найчастіше відповідають: "Нам потрібні люди, які вміють учитися самостійно".

2. "Навчитися пізнавати, навчитися робити, навчитися жити разом, навчитися жити", - такою має бути основа освіти згідно з доповіддю ЮНЕСКО "Освіта для ХХІ століття".

На перше місце виходить оволодіння компетенціями:

соціальними (розуміння й пошанування загальнолюдських і національних цінностей, іншої особистості, її права на власну думку, власне світобачення);

полікультурними (знання, розуміння, поважання власної та інших культур, орієнтація в світовому культурному просторі);

комунікативних (вміння спілкуватися, співпрацювати в колективі, прислухатися і враховувати чужу думку);

діловими (ініціативність, активність, критичність та креативність мислення, готовність відстоювати свою думку, працювати в умовах жорсткої конкуренції);

інформаційними (вміння здобувати й переробляти інформацію);

самоорганізації і саморозвитку (готовність до постійного підвищення загальноосвітнього й професійного рівня, самоосвіти й самонавчання, самореалізації).

"...випускник сучасної школи, який буде жити і трудитися в... постіндустріальному суспільстві, повинен володіти певними якостями, а саме:

гнучко адаптуватися до життєвих ситуацій, які постійно змінюються, самостійно отримувати необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для розв'язання різноманітних проблем, щоб упродовж усього життя мати змогу найти своє місце;

самостійно критично мислити, вміти бачити труднощі, що виникають у реальному світі і шукати шляхи раціонального їх розв'язання, використовувати сучасні технології; чітко усвідомлювати, де і яким чином отримані ними знання можуть бути використані у практичній діяльності; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

гнучко працювати з інформацією (вміти збирати для дослідження певного завдання факти, аналізувати їх, висувати гіпотези розв'язання проблем, робити необхідні узагальнення, зіставляти з аналогічними або альтернативними варіантами, які розглядаються, встановлювати статистичні закономірності, формулювати аргументовані висновки і на їх основі виявляти і розв'язувати нові проблеми);

бути комунікабельними, контактними в різноманітних соціальних групах, уміти працювати спільно в різноманітних галузях, попереджувати конфліктні ситуації або вміло виходити з них;

самостійно трудитися над розвитком власної моральності, інтелекту, культурного рівня" (Кондратюк В. Л., Волос М. М., Бабин І. І.).

3. Цього не досягнути, якщо:

не оволодіти навичками цілепокладання, планування, організації, рефлексії, оцінки;

не визначити своїх сильних і слабких сторін, свого темпераменту, характеру, особливостей пам'яті, мислення, уваги, уяви, схильності й здатності до того чи іншого виду діяльності, не спробувати своїх сил у різних її видах.

Тому кожен день у школі - це ще один крок в оволодінні компетентностями. Такою має стати одна з цілей навчання!

ІІІ. Діагностування учнів.

1). Життєві та навчальні цілі (мотивація):

самостійність навчальної діяльності;

визначення рівня тривожності;

наявність позитивної Я-концепції.

2). Індивідуальні особливості:

стиль навчальної діяльності;

уява, увага, пам'ять, мислення.

Відповідні анкети можна знайти в публікаціях згадуваної рубрики,  окрім того, запропонуємо учням й інші.

АНКЕТА

ПІП учня _________________________________________

1. На заняттях з української літератури в цьому семестрі (році) я:

дізнав (ла) ся ____________________________________

зрозумів (ла) ____________________________________

навчив (ла) ся ___________________________________

2. Найбільший мій успіх - це ________________________

3. Мої найбільші труднощі - це ______________________

4. Що у мене не виходило, а тепер виходить ____________

5. У чому я змінив (ла) ся? ___________________________

6. Мої побажання собі на наступний семестр ____________

Можна також запропонувати невеличкі письмові роботи: "Мої успіхи", "Мій сьогоднішній день", "Сьогоднішній урок літератури". Однак попередньо потрібно налаштувати школярів, допомогти їм чітко усвідомити, на що має бути спрямована увага.

АНКЕТА

учня (учениці) ____ класу

"ЩО ТАКЕ ЛІТЕРАТУРА Й НАВІЩО ЇЇ ВИВЧАТИ?"

Що з цього приводу думають:

Я ________________________________________________

Мій друг __________________________________________

Мої батьки ________________________________________

Учені, письменники, автори підручників _______________

Учителі ___________________________________________

АНКЕТА

учня (учениці) ____ класу

Головні цілі (відзначаються 3-5 основних), яких я хочу досягнути в наступній чверті (семестрі, навчальному році):

Вивчити матеріал підручника.

Засвоїти основні літературознавчі поняття.

Стати гарним читачем.

Гарно підготуватися до екзаменів.

Навчитися самостійно здобувати знання.

Оволодіти методами аналізу художніх творів.

Глибше, ніж того вимагає програма, розглянути окремі питання теми (вказати які).

Навчитися самостійно працювати з довідковою та спеціальною літературою.

Розвивати свої здібності (вказати які).

Навчитися правильно організовувати своє навчання: ставити цілі, складати реальний план, виконувати його і оцінювати результати.

Навчитися уважно слухати, правильно розмовляти, аргументовано сперечатися.

Отримати гарну семестрову (річну) оцінку з української літератури.

Навчитися аналізувати художні твори.

Нічого не хочу.

Свій варіант цілі.

Наявність тих чи інших цілей ураховуватиме в подальшій роботі. Так, скажімо, якщо в останній анкеті учень вибрав цілі 1, 4, 12, це свідчить про перевагу формальних цілей навчання, 2, 6, 7, 8 - пізнавальних, 3, 5, 9 - креативних, 10, 11 - самоорганізації.

IV. Оволодіння діяльнісними уміннями

Цілепокладання

Воно відбувається за спеціальною програмою на протязі тривалого часу під час спеціально відведених для цього занять та на звичайних уроках і включає в себе оволодіння теоретичними знаннями й практичні тренінги. Насамперед учень знайомиться з самим поняттям і усвідомлює важливість оволодіння відповідними навичками для успішної діяльності в будь-якій сфері (на останньому моменті наголошуємо особливо, це стане значним стимулом для школяра). Наступний крок - знайомство з видами цілей й способами діагностики цілепокладання. І нарешті -вироблення практичних навичок.

Загалом така програма може мати таку форму:

Ціль та її роль в організації діяльності.

Види цілей.

Види діагностики навчальних цілей з літератури та встановлення їх ієрархії.

Цілі смислові, перспективні, актуальні, цілі-елементи.

Складання індивідуальної технологічної картки (встановлення перспективних та актуальних цілей, цілей-елементів, визначення шляхів їх досягнення тощо).

Вироблення практичних навичок відбувається впродовж таких етапів:

Для вибору навчальних цілей учневі має бути представлений цілісний образ предмета (певної теми): смисл, потрібність, особливості, найцікавіші запитання тощо. На цій основі створюється загальне уявлення про предмет (тему), визначається її важливість і цілі вивчення конкретним школярем.

На початковому етапі вчитель сам пропонує перелік можливих цілей, з яких учні складають свій перелік.

Наступний етап - ознайомлення з цілями своїх однокласників, корекція власних цілей.

Ознайомлення з цілями вчителя і завершальна корекція власних цілей.

Складання технологічної карти.

"Поточне" цілепокладання здійснюється на уроках з опорою на виучуваний матеріал (або й на спеціально відведених уроках), для чого готуються відповідні запитання і завдання:

визначити цілі вивчення теми;

визначити цілі уроку (практикується на протязі тривалого часу);

сформулювати цілі домашньої роботи (практикується досить часто, можна за рахунок часу, відведеного на закріплення вивченого) і т. ін.

Цілі вивчення теми, окремого уроку, результати рефлексії обов'язково записуються в учнівський зошит!

Рефлексивна діяльність, за А. Хуторським, включає в себе такі етапи:

Припинення предметної (дорефлексивної) діяльності (робота - виконання вправи, аналіз твору і т. ін. - або завершена, або просто призупинена).

Встановлення послідовності виконання дій (усно чи письмово описується все зроблене).

Аналіз послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим задачам тощо.

Виявлення і формулювання результатів рефлексії (ідей, відповідей на запитання, пропозицій щодо причин невдач і подальшої роботи та ін.).

Перевірка гіпотез у подальшій діяльності (Хуторской А. В. Современная дидактика: Учебник для вузов. - СПб: Питер, 2001. - С. 288-289).

Потрібно поступово привчати учнів до усвідомлення важливості рефлексивної діяльності, виробляти її потребу, навички проведення.

Етапи уроку, на яких буде проводитися рефлексія, зазначаються в календарних і поурочних планах, її результати відображаються в учнівських зошитах.

Цю роботу доцільно розпочати із загальнонавчальної рефлексії: визначення цілей навчання є разом з тим і рефлексією своїх бажань, прагнень, оцінка роботи за семестр (рік) - це і рефлексія, і аналіз власних досягнень.

Аналіз діяльності також потребує уваги й постійного вправляння. У кінці року чи навмисне зупинивши його, вчитель просить учнів проналізувати: етапи (крок за кроком), прийоми і мислительні операції, які труднощі виникали і як вони переборювалися.

"Що ми робили? Як ми це робили? Для чього ми це робили? Чому саме так ми це робили?" - такими можуть бути запитання. Потрібно, аби школяр міг не тільки відповісти на поставлене запитання, а й розповісти, як він дійшов того чи іншого висновку, "розгорнути" свою мислительну діяльність і вербалізувати її.

За допомогою спеціальних запитань спонукаємо учня до рефлексії діяльності однокласників. Перевірку домашнього завдання можна провести в парах і зосередитися не тільки на аналізі правильності чи неправильності досягнутого результату, а й на розгляді шляху мислительних операцій, дій, способів, яким він був досягнутий.

Можна запропонувати й таку анкету:

Чи задоволений ти результатом своєї роботи? А самим процесом? Чому?

Якщо б тобі дали змогу ще раз виконати роботу, які зміни ти вніс би в хід її виконання?

Чи взявся б ти за цю роботу, якби міг передбачити її результат?

Якби не взявся, то яку роботу хотів би виконати натомість?

Яку роботу ти хотів би виконати в майбутньому?

Послідовність формування рефлексивних навичок має такий вигляд: аналіз і оцінка ® взаємоаналіз і взаємооцінка ® самоаналіз і самооцінка.

Доцільно таку роботу спочатку виконати вчителю, потім нехай учні проведуть її в парах і один з них (кожного разу це буде інший школяр) виступить перед класом.

Що ми робили на уроці?

Що я зрозумів і дізнався нового?

Як я працював на уроці?

Що найбільше мене зацікавило на уроці, здивувало?

Які форми роботи сподобалися найбільше? Які хотілося б використати на наступних уроках?

Рефлексивна діяльність може відбуватися і в кінці кожного дня:

Яку мету я ставив перед собою сьогодні?

Що я робив?

Що я зрозумів сьогодні про себе?

Чи досягнув я поставленої мети? Які нові запитання з'явились у мене?

Мої враження від сьогоднішнього дня: що мені сподобалося? Що не сподобалося? Чому?

Окрім анкет, можуть застосовуватися й інші прийоми: усне обговорення, графічне (у кольорі) відтворення настрою протягом уроку, дня, тижня, оцінювання етапів діяльності тощо.

Вироблення навичок самооцінювання (за А. Хуторським) включає:

Виділення і пояснення критеріїв оцінки.

Навчання учнів самостійно формулювати критерії.

Розвиток навичок оцінки й самооцінки через вправляння у цьому виді діяльності.

Відповідні форми роботи - самооцінка, взаємооцінка (в парах і групах), порівняння самооцінки й оцінки, виставленої вчителем та однокласниками тощо - передбачаються в календарному і поурочному планах.

Для вироблення навичок оцінювання великі можливості надає взаємоперевірка домашніх завдань, рецензування усних відповідей, письмових робіт однокласників. (Зазначимо, що разом це й значно зекономить сили і час самого вчителя.) Зрештою учень переходить до самооцінки власної відповіді, розказаного напам'ять вірша тощо. Єдине, що обов'язково потрібно враховувати при цьому, - це надання чітких критеріїв.

Поряд з традиційними в умовах особистісно зорієнтованого навчання значної ролі набувають інші форми оцінювання: бали, місце в рейтингу (за умови впровадження рейтингової форми навчання), а також якісне (словесне) вираження. Можуть також складатися письмові характеристики, учні ведуть щоденники досягнень.

Діагностика особистісних якостей

Проводиться на початку і в кінці навчального року, складається з двох "блоків":

Діагностика показників, визнаних суттєвими для розуміння рівня ефективності особистісно зорієнтованого навчання (мотивація, самостійність, тривожність, позитивна Я-концепція).

Рівень оволодіння навичками цілепокладання, планування, рефлексії, оцінки.

V. Організація й проведення особистісно зорієнтованого уроку

Особистісно зорієнтований урок:

Має діагностично поставлені цілі (формулювання цілей передбачає можливість перевірки їх досягнення).

Містить обов'язковий мотиваційний аспект, звертається до особистісного досвіду учня.

Передбачає навчання школярів цілепокладанню, плануванню діяльності, організації, рефлексії, оцінці, корекції.

Базується на варіативності запитань і завдань форм і методів роботи як учителя, так і учнів.

Спирається на активні та інтерактивні форми й методи навчання, діалог і полілог: учень - учень, учень - учитель, роботу школярів парами, у групах або самостійно.

Педагогічні технології

Аби набути необхідних для успішної діяльності в "дорослому житті" компетентностей, учень уже в школі повинен учитися самостійно здобувати інформацію, виробляти і, дискутуючи, відстоювати власну позицію, працювати в умовах конкуренції, спілкуватися, спільно вирішуючи певну проблему тощо.

Класична класно-урочна система забезпечити йому такої можливості не може. Саме тому останнім часом усе ширше застосовуються в школі активні та інтерактивні ("inter" - взаємний, "act" - діяти) технології. Відмінність між ними і звичними нам організаційними формами полягає в спрямованості навчальної діяльності певної групи (пари) на досягнення спільного результату. Залежність загального успіху від вкладу кожного усуває конкуренцію всередині групи, "змушує" її учасників слухати один одного, доводити, сперечатися, враховувати різноманітні думки й пропозиції щодо вирішення проблеми, навчаючись самому, навчати інших висловлюватися і сприймати аргументи.

Сучасна методична наука накопичила чималий арсенал різноманітних прийомів та методик. Багато з них представлено в журнальних публікаціях, частину репрезентовано в рубриці "ОЗОН у викладанні літератури" (газета "Українська мова та література"), систематизовано вони розглянуті в навчально-методичному посібнику О. Пометун і Л. Пироженко "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання" (К., 2003) - від найпростіших ("Робота в парах", "Ротаційні (змінні) трійки", "Карусель", "Мікрофон") до значно складніших ("Мозковий штурм", "Ажурна пилка", "Аналіз ситуації") та імітаційних ігор, дискусій, дебатів.

Систематичне звернення до цих форм дозволить учителю успішно розв'язати поставлені проблеми. Однак варто подбати про забезпечення кількох умов:

Врахування рівня й підготовленості класу до сприйняття тієї чи іншої технології.

Необхідність достатньої попередньої підготовки.

Важливість забезпечення послідовності в освоєнні учнями певних прийомів роботи.

Надання учням інструктивних матеріалів (добре представлених у згадуваному посібнику).

Такими є найзагальніші підходи до організації особистісно зорієнтованого навчання. Сподіваємося на зацікавлене спільне обговорення проблеми, відгуки всіх, хто має досвід упровадження елементів ОЗОН.

розробка уроку з теми:". Північна Америка "

Тема. Північна Америка

Загальні відомості. Географічне положення. Історія відкриття та освоєння.

Мета: сприяти засвоєнню знань про основні риси географічного положення Північної Америки, удосконалювати роботу учнів з картами, вчити аналізувати, робити висновки, розширювати кругозір дітей щодо історії відкриття та освоєння материка, зацікавити темою, розвивати вміння працювати в колективі, працювати з тематичними картами; розвивати пізнавальний інтерес, творче мислення, виховувати культуру спілкування, самостійність.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: атласи, фізична карта півкуль, контурні карти,

ЗМІСТ УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Вогняна Земля, Христофор Колумб, м. Ґальїнас, Пампа, Маракайбо.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

1. Гра «Пляшкова пошта»

 (м. Ма’рято), (м. Мерчісон), (м. Принца Уельського). (м. Сент-Чарльз)

Саме тут можна зустріти географічні дива та парадокси. Острів Ґренландія — «зелена земля», а насправді вкрита шаром льоду до 3400 м, океан з обманливою назвою Тихий, Алеутські о-ви, назва яких перекладається «в чому справа?» Тут можуть дно залишкових озер використовувати як аеродром для надзвукових літаків.

IV. Вивчення нового матеріалу

Прийом «Проблемне питання»

1)Користуючись картою, доведіть, що Північна Америка має велику протяжність з півночі на південь (від 72°пн. ш до 7°пн. ш.) Висновок — перетинає всі географічні пояси, крім екваторіального.

2)У яких широтах має більшу протяжність із заходу на схід?

3)Роль холодних і теплих течій

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Прийом «Мозковий штурм»

Чим відрізняється фізико-географічне положення Північної Америки від фізико-географічного положення інших, уже вивчених нами материків?

2. Гра «Продовж речення»

•Першими дослідниками Північної Америки були_______________

•Північна Америка розташована у_____________________ півкулі.

•Площа материка становить _____________ і за розмірами він займає _____________ місце.

•Має велику протяжність з ___________, що впливає на ___________ материка. Омивається_____________________________ океанами.

•Межує з материками_______________________________________.

•Берегова лінія материка____________________________________.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

розробка уроку з теми: Своєрідність органічного світу. Природні багатства. Вплив океану на природу материка у прибережній частині. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану

Тема. Своєрідність органічного світу. Природні багатства. Вплив океану на природу материка у прибережній частині. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану

Мета: познайомити учнів з особливостями та своєрідністю органічного світу Індійського океану, показати різноманіття його природних багатств; визначити вплив океану на природу материків у прибережній частині; охарактеризувати види господарської діяльності людини в океані та її вплив на природу океану; розвивати навички роботи з картами атласу, текстом підручника та іншими джерелами географічних знань, уміння працювати в команді, аналізувати та робити висновки.

Обладнання: географічні атласи, карта океанів, фізична та кліматична карти світу, ілюстрації представників рослинного і тваринного світу (атлас)

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Прийом «Географічна розминка»

•          Назвіть океани Землі та покажіть їх на карті світу.

•          Визначте по 2–3 моря в басейнах кожного з океанів.

•          Якими об’єктами океани об’єднуються між собою? Покажіть їх на карті.

•          Що впливає на формування океанічних течій?

•          Назвіть спільні та відмінні риси географічного положення океанів.

2. Прийом «Як? Що? Де?»

IIІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності учнів

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом «Проблемне питання»

Як своєрідність органічного світу та природні багатства Індійського океану вплинули на господарську діяльність людини і, навпаки, як ця діяльність впливає на природу океану?

2. Прийом «Мандрівка»

Учні працюють у группах за індивідуальними завданнями. Під час виконання завдання використовують різноманітні джерела географічних знань — підручники, атласи,

Завдання (розраховані на 5–7 хвилин)

І група. Визначте та наведіть приклади своєрідності органічного світу океану.

II група. Якими природними багатствами володіє океан?

IIІ група. Чи впливає океан на природу материків в їх прибережній частині? Наведіть приклади.

IV група. Назвіть види господарської діяльності людини в океані.

V група. Як господарська діяльність людини впливає на природу Індійського океану?

VІ група. Які заходи з охорони природи проводяться в океані?

V. Закріплення нового матеріалу

Прийом «Експрес-тест»

1. Частина Індійського океану, в якій в основному живуть кити:

а) північна; б) центральна; в) південна; г) західна.

2. Летючі риби мешкають:

а) у товщі води; б) у верхніх шарах води; в) поблизу дна;

г) поблизу дна і на поверхні.

3. Перші глибоководні дослідження в Індійському океані були проведені експедицією:

а) Васко да Ґами; б) Фернана Маґеллана; в) Джеймса Кука;

г) Давіда Лівінґстона.

4. Індійський океан став відомий європейцям:

а) раніше Тихого і Атлантичного океанів;

б) раніше Тихого, але пізніше Атлантичного;

в) пізніше Тихого, але раніше Атлантичного;

г) пізніше Тихого і Атлантичного.

5. Частини океану, в яких проходять основні транспортні шляхи:

а) північна і східна; б) північна і західна; в) південна і східна;

г) південна і західна.

6. Рибальство в Індійському океані розвинене:

а) сильніше, ніж у Тихому і Атлантичному океанах;

б) сильніше, ніж у Тихому, але слабкіше, ніж в Атлантичному;

в) слабкіше, ніж у Тихому, але сильніше, ніж в Атлантичному;

г) слабкіше, ніж у Тихому і Атлантичному океанах.

7. Шельф Перської затоки виключно багатий:

а) нафтою;

б) кам’яним вугіллям;

в) рудами кольорових металів;

г) марганцевими і залізними рудами.

8. Найдовша протока Індійського океану:

а) Дрейка; б) Мозамбіцька; в) Маґелланова; г) Юкатанська.

9. Південний океан — умовна назва південних частин... океанів.

а) Індійського і Тихого;

б) Атлантичного і Індійського;

в) Атлантичного, Індійського і Тихого;

г) Тихого, Індійського і Північного Льодовитого.

10. Океани, в яких є аналогічні пасатні течії і протитечії:

а) Атлантичний; б) Індійський і Атлантичний;

в) Індійський і Тихомий; г) Індійський.

VI. Підсумок уроку

VII. Домашнє завдання

•          Опрацювати текст підручника.

План роботи циклічної комісії природничо-математичного циклу на 2015-2016 н. р. Засідання 1 (вересень – жовтень)

№ з\п	Зміст роботи	Відповідальний	Примітка
1	Про виконання роботи м.о. за минулий навчальний рік та завдання на 2014-2015 н. р.	Булюк А. В.
2	Впровадження елементів особистісно зорієнтованого навчання	Лучкова А. С
3	Затвердження плану проведення предметних тижнів та проведення шкільних олімпіад. Розробити завдання для проведення шкільних олімпіад	Булюк А. В. Жур О. А.
4	Розподіл доручень між членами циклічної комісії.	Булюк А. В.
5	Знайомство з новинками методичної та наукової літератури.	Зискун Л. В.

Аналіз роботи методичного об'єднання вчителів природничо-математичного циклу за 2014 – 2015 навчальний рік.

Аналіз роботи методичного об'єднання вчителів природничо-математичного циклу

за 2014 – 2015 навчальний рік.

         Шкільне МО вчителів природничо-математичного напрямку складається з 6 педагогічних працівників:

Булюк А. В. – спеціаліст, вчитель географії та трудового навчання.

Жур О. А. – спеціаліст, вчитель біології та хімії.

Лучкова А. С. – вчитель математики, І категорія.

Висоцька Ж. Ю. – вчитель музики, ІІ категорія.

Ещенко В. І. – вчитель математики, ІІ категорія.

Зискун Л. В. – вчитель фізичної культури, вища категорія.

Сучасному суспільству потрібна творча й активна особистість, здатна проектувати власне майбутнє життя, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення.

Нажаль, психологи констатують, що випускники шкіл, які приходять на виробництво, часом нездатні самостійно розв'язувати проблеми, мислять стандартно, їм бракує творчої уяви, ініціативи, винахідливості. Розв'язання зазначеної проблеми вимагає якісно нового підходу до виховання та навчання молоді — орієнтаціє навчально−виховного процесу на розвиток творчих здібностей особистості.

Керуючись Указом Президента України «Про програму роботи з обдарованою молоддю» протягом  року  учителі природничо-математичного циклу продовжували працювати над проблемою-розвиток здібностей і інтересів учнів до навчання шляхом упровадження педагогічної інновації. Вчителі предметники усвідомлюють, що в період формування системи освіти потрібно взяти на озброєння все передове, прогресивне, що є в світовій освітянській галузі і одночасно зберегти власні надбання. На засіданні методичного об'єднання розглядались: логічно-математична складова тесту загальної навчальної компетентності, креативні методи навчання та творчі підходи до оцінювання знань учнів; використанням комп'ютерних технологів в практичній діяльності; шляхи корекції та контролю при виставленні тематичних оцінок, що передують тематичний бал. Вивчалися методи роботи та викладання матеріалу вчителями по темах із предметів природничо-математичного циклу у 5 класі.

Вчителі готували доповіді: «Пошукові дослідницькі методи навчання на уроках математики, інформатики, географії»; «Впровадження використання продуктивними технологіями, спрямованими на розвиток креативної особистості учня»; «Виховання національної самоідентичності  на уроках», опрацювали відповідну літературу, проводили відкриті уроки, обговорювали їх, обмінювались досвідом роботи.

Протягом навчального року вчителі Булюк А. В., Лучкова А. С., Висоцька Ж. Ю., Жур О. А.  працювали за новою програмою у 6 класі.

На уроках усі вчителі нашого циклу не тільки подавали новий матеріал, а й заслуховували додаткові матеріали по темах, які готували учні самостійно за допомогою додаткової літератури та інтернету. Учні математичного профілю самі складали кросворди та вправи до розділу тригонометрія, які відрізнялись оригінальністю розв'язування. А ще учні цього ж профілю готували презентації по темах з алгебри і геометрії, які можна використовувати на уроках. Під час тижню географії та фізики були проведені ігри між учнями 6-7 класів. Учні 7 класу провели конкурс географічних газет, учні 8 класу приймали активну участь у географічній вікторині. Вчителі природничо-математичного циклу, проводячи заняття гуртків та факультативів розвивали творчі здібності учнів, збуджували інтерес до предметів та прагнення більше знати.

         На міських предметних олімпіадах учні старшої школи прийняли активну участь. 4 місце з географії – Корочанський Олександр (10 клас) та 4 місце з економіки – Павленко Лілія (11 клас).

Під час навчального року в школі були проведені тижні з математики (вчителі Лучкова А. С., Єщенко В. І.), географії (вчитель Булюк А. В.), біології та хімії (вчитель Жур О. А), тиждень мистецтва ( Висоцька Ж. Ю.)

Проведення предметних тижнів показав рівень навчання учнів з предметів. Мета заходів була спрямована на розвиток пізнавального інтересу до наук природничо-математичного циклу.

Наш час швидких темпів інформатизації вимагає широкого застосування таких технологій організації пізнавальної діяльності, які б озброювали раціональними способами досягнення поставленої мети як учителів, так і учнів, а саме - комп'ютерного навчання. Впровадження його в освітній процес стало одним із найактуальніших завдань для членів м.о., які протягом року вдосконалювали навички роботи з електронними джерелами інформації, комп'ютерними програмами, ресурсами Інтернету. Педагоги використовували на уроках математики, географії, фізики, біології, хімії інформаційно - комунікаційні технології, реалізовували власні проекти, педагогічні ідеї, творчі задуми, розробляли електронні сценарії уроків.

У новому 2015-2016 н.р. вчителі природничо-матетичного циклу будуть працювати над вирішенням таких проблем:

1. Здійснення науково-методичного забезпечення розвитку освіти.

2. Модернізація структурної моделі науково-методичної роботи з педкадрами.

3. Підготовка учнів до проведення незалежного зовнішнього тестування.

4. Продовження впровадження комп’ютерних технологій в практичну діяльність вчителів природничо-математичного циклу.

5. Підтримка науково-дослідницької роботи вчителів, інноваційних технологій.

6. Отримати відмінні результати в конкурсах та олімпіадах, в яких будуть брати участь наші вчителі разом з учнями.

Доповідь: «Виховання національної самоідентичності на уроках » Булюк А. В.

Світ розвивається, а в ньому зазнає змін і наше національне життя. Це стосується як нашого державотворення, так і тих трансформаційних процесів, які сьогодні переживаємо і в яких реалізується перехід від авторитарно-патерналістського способу життя людини до громадянського устрою. Педагогіка і система освіти покликана допомогти людині взяти на власні плечі тягар свободи й самовідповідальності, сформувати в собі риси самодостатності і характерності, бо вони необхідні їй для успіху у майбутньому житті. Національна ідея полягає в тому, щоб цінувати те, що нам дано від Бога, не принижуючи тих, кому Він дав щось інше, не відмовляючи нікому в праві любити свою батьківщину та історію. Мета патріотичного виховання – створення умов для становлення громадянина- патріота України, носія патріотичних цінностей, готового самовіддано розбудовувати Батьківщину як суверену, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу. Вихід із замкненого кола в сфері громадської патріотичної свідомості варто шукати в переході від соціоцентричного підходу у формуванні патріотизму до антропоцентричного, основою якого є переконання, що суб’єктом – носієм патріотизму в соціумі є особистість. Завдяки її творчості, зусиллям, ідеям розвивається соціальний феномен – патріотизм. Адже патріотизм – це не лише почуття, принцип, а й моральна цінність. Держава може повноцінно будуватися і розвиватися лише на ґрунті гуманного, цивілізованого націоцентризму, коли загальногромадянська ідентичність будується на базі української культури. А звідси і освіта в Україні, попри свою регіональну специфіку, повинна мати націоцентричний і націотворчий характер. Процес формування політичної нації має корелювати з одночасним посиленням самоідентифікації української нації як титульної. Українськість у педагогіці. Під терміном «українськість» розуміємо все те, що вказує на нашу ідентичність – як щодо витоків української педагогічної думки і педагогічної практики, так і стосовно викликів нашого часу, яким властиві національні передумови і національні особливості. Відповідно до закономірностей розвитку культури наша педагогіка і наша освіта мусять зберігати зв'язок з українською педагогічною традицією, з духовними надбаннями і заповітами наших предків, починаючи від княжих літ до нашого часу. Критерієм оцінки цього минулого є автентична нашому народові система духовних вартостей. І те, що відповідає цій системі, – дбайливо оберігатимемо, а те, наносне ззовні, що їй суперечить, – підлягає ігноруванню. Методологічною основою становлення патріотизму особистості є ключові філософські положення про модернізаційні зміни в суспільстві; націю як сукупність громадян однієї держави, яка створюється внаслідок політичної інтеграції етнічних спільнот у межах єдиної держави; про соціальну сутність особистості, її здатність трансформувати суспільні цінності в особистісні надбання; про патріотизм як соціальну морально-духовну і індивідуальну цінність громадянина.                     

Теоретичні основи загальноукраїнського державного патріотизму:

· спадщина українських педагогів К.Д.Ушинського, П.Д.Юркевича, С.Ф.Русової, Г.Г.Ващенка;

 · наукові розробки академіка АПН України О.В. Сухомлинської; науковців І.Д. Беха, Б.С. Гершунського, І. Жадана, М. Боришевського, О.Наровлянсько, Ю.Д.Руденка;

 · витоки, деформації українського виховного ідеалу, сучасні виклики у працях О.І.Вишневського;

· ідеї В.О.Сухомлинського, Ю.І. Мальованого щодо гуманістичного підходу до навчання та виховання учнів;

· теоретико-методичні засади громадянського виховання, розроблені авторським колективом у складі П. Ігнатенка, В. Поплужного, Н. Косарєвої, А. Крицької;

· особистісно орієнтовані підходи навчання та виховання школярів, розроблені О.Я. Савченком, І.С. Якиманською;

 · роботи щодо вивчення індивідуальних особливостей мислення С. Д. Максименко;

· Концепція національно-патріотичного виховання молоді;

 · Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності.

Сьогодні Україна опинилася в центрі складних цивілізаційних процесів і, дбаючи про свою безпеку, все ж «соціально, економічно, культурно і політично… має бути сама собою, а не частиною чогось – це і є вся програма націоналізму» (Петро Штепа).

Педагогіка, виховання, освіта в контексті цих завдань повинні стати чинником максимально націленим на осягнення таких завдань. На цьому шляху виховний ідеал покликаний, по-перше, позбутись наносних північно-азійських впливів, не піддаючись одночасно сучасній європейській бездуховності та відродити в собі свою автентичність і, по-друге, забезпечити формування нової людини, яка, залишаючись християнином, здатна і впливати активно на світ, виявляти при потребі і риси твердості, високе почуття гідності. Бо наша біда зумовлена не браком патріотизму (він – явище наслідкове), а надмірно вираженою імпансивністю та нездатністю активно впливати на світ. І розвиток такої спроможності мусить стати сьогодні головною складовою змісту українського виховного ідеалу.

Значна роль у розробці сучасної системи патріотичного виховання належить Чорній К.І., яка сформулювала методичні засади патріотичного виховання підростаючого покоління. За її переконаннями, нині пріоритетними напрямами вітчизняної науки і практики є особистісно орієнтоване виховання національно свідомого громадянина-патріота, яке передбачає утвердження людини як найвищої цінності, навколо якої групуються всі інші суспільні пріоритети. До базових ідей-принципів особистісно орієнтованого виховання належать: само актуалізація, індивідуалізація, суб’єктність, вибір, творчість і успіх, довіра і підтримка. Двадцятирічний надзвичайно повільний і малоефективний процес позитивних зрушень в державі не найліпшим чином вплинув на патріотизм українців і на специфіку патріотичного виховання в школі. Втім, незалежна Україна не хоче бачити випускників з психологією раба.

Сьогоднішній учень, а завтрашній виборець має бути законослухняним, але вільним, готовим до гуманістичної взаємодії і разом з тим до самоствердження. Він має бути свідомим громадянином-патріотом, демократом і гуманістом. Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість. Саме вона спроможна перетворювати почуття в конкретні справи і вчинки на користь Батьківщини і держави. Адже патріот це не той, хто говорить красиві слова про Україну, прикрашає дійсність, а той, хто бачить труднощі, помилки, невирішені проблеми, розуміє соціально- політичну ситуацію в країні і світі, проте не панікує, не носиться зі своїми егоїстичними претензіями, не збирається тікати туди, де краще, а готовий долати перешкоди, зв’язати свою долю з долею Вітчизни. Патріот це той, хто розуміє, що просто так ніхто ні свободи не дасть, ні прав не забезпечить. Їх потрібно цивілізовано виборювати. Патріот це той, хто в сьогоднішніх умовах неправового поля і безчинства сприяє розбудові демократичної соціальної держави правовими методами. Він не ототожнює Україну, державу з владою, а усвідомлює, що влада має бути лише механізмом, засобом здійснення волі народу, а не хазяїном. Адже у правовій державі єдиним джерелом влади є народ. Свідомий патріот розуміє, що успіх нації буде залежати від того, чи зуміє народ перевести владу з режиму керівництва в режим захисту прав людини, її інтересів. Недооцінка патріотизму як найважливішої складової суспільної та індивідуальної свідомості призводить до послаблення соціально-економічних, духовних і культурних основ розвитку суспільства і держави. Цим визначається пріоритетність патріотичного виховання особистості у виховній системі школи.

Процес національно-патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній і позашкільній діяльності, сім’ї, дитячих та юнацьких об’єднаннях. Ефективність патріотичного виховання в позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, використанні форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, «мозкові атаки», метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки. Крім названих, можна застосовувати традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо.

Виховна функція освітньої установи пов’язана насамперед із формуванням у школярів ціннісного відношення до світу, культури, навколишньому середовищу, з усвідомленням себе в цьому світі і знаходження свого місця серед інших людей. Ця функція не може бути реалізована тільки в процесі навчання; вона стосується також гри, трудової й творчої діяльності, сфери дозвілля, пов’язаних з задоволенням і розвитком індивідуальних інтересів.

Виховні інноваційні технології – мистецькі засоби і прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей поряд із загальнолюдськими. До таких належить: – рання соціалізація учнів; – національна спрямованість навчально-виховного процесу; – наскрізний підхід до громадянського виховання школярів; – духовний розвиток учнів тощо.

 Як показує досвід, сучасна молодь краще сприймає інформацію у формі розважальних програм, відеороликів шоу з різними спецефектами. А тому учитель повинен задовольняти запити учнів і використовувати на своїх уроках та заходах медіазасоби, комп’ютерні технології тощо. Таким чином, використання засобів ІКТ стало невід’ємним атрибутом навчально-виховного процесу. Його очевидні переваги у процесі національно-патріотичного виховання: – можливість моделювання і демонстрації наочності, підвищення якості її використання; – логізація та структурування поданого матеріалу, що значно підвищує рівень сприйняття учнями нової інформації; – урізноманітнення форм проведення виховних заходів; – інформаційна насиченість матеріалу; можливість зацікавити більшу кількість учнів до участі у виховних заходах; – активізація інтересу кожного учня; – можливість публікувати результати досліджень, висвітлювати поточну інформацію, спілкуватися з широкою аудиторією у мережі Інтернет, здійснювати пошук інформації, обмінюватися думками, враженнями; – розширення можливостей учителя, удосконалення його діяльності, поштовх до творчого пошуку.

Метод проектів – одна з педагогічних технологій, яка сприяє реалізації особистісно зорієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей. Суть цієї педагогічної технології, на думку С.Сисоєвої, полягає у стимулюванні інтересу учнів до проблеми, оволодінні ними необхідними знаннями і навичками для її вирішення, організації проектної діяльності щодо вирішення проблеми, а на виході – практичне застосування отриманих результатів. Головним є те, що результат можна побачити, осмислити, відчути, застосувати в реальній практичній діяльності. Важливим етапом є колективне обговорення одержаних результатів, спільної пошукової діяльності, а також вміння презентувати, захищати свій проект. І найсуттєвіше: участь дитини з першого року навчання в школі у таких проектах істотно підвищує її адаптованість до швидкозмінних умов життя людини постіндустріального суспільства, сприяє виявленню нею патріотичних почуттів (любові до своєї країни, Батьківщини, своїх рідних, родини, гордості і шанобливого ставлення до своїх пращурів, бажання бути гідним їхнього славного минулого). Учнівське самоврядування – один із проектів соціальної, творчої самореалізації кожного школяра.

Використання сучасних методів і форм національно-патріотичного виховання дозволяє значно розширити формування когнітивного компоненту патріотичної вихованості учнів: знань про свій родовід, усвідомлення себе членом сім’ї, родини, учнем, жителем свого міста; знань про мову, традиції, культуру українського народу, свій етнос; значно вплинуло на формування емоційно-ціннісного компоненту – любові до батьків, своєї родини, Батьківщини, відчуття гордості за неї, свій рід; терпиме ставлення до представників інших національностей, шанобливе ставлення до їх релігій, культури, традицій; сприяло формуванню діяльнісно-поведінкового компоненту патріотичної вихованості учнів – участь у громадській діяльності з метою зробити свій внесок у розвиток рідного краю, оволодіння рідною мовою; ініціативність, активність, участь у традиційних та сучасних святах.

План роботи циклічної комісії природничо-математичного циклу на 2014-2015 н. р. Засідання 4 (травень - червень)

№ з\п	Зміст роботи	Відповідальний	Примітка
1	Нарада членів м. о. щодо проведення ДПА	Булюк А. В. Вчителі-предметники
2	Доповідь: «Виховання національної самоідентичності  на уроках »	Вчителі-предметники
3	Творча майстерня	Висоцька Ж. Ю.
4	Підведення підсумків роботи за 2013 – 2014 н. р. Рекомендації та завдання на наступний навчальний рік.	Булюк А. В.